Expired - Disillusion

Dismal grin onto still born lust

Like a whisper in a thousand other’s rut

Slow and underestimated, dismissed touch

The ferocious disgust pilfers the frail one’s blood

I wish I felt torment

For knowing casts a shade on suns

Expired for all moments

A comfort that itself outdoes

I miss this seditious revelation of your suns

The fierce intimation, the abandonment for once

But silence girds what regret should smother

For in the end there lies no end in my hands or any other’s

I wish I felt torment

For knowing casts a shade on suns

Expired for all moments

A comfort that itself outdoes

I wish I felt torment

For knowing casts a shade on suns

Expired for all moments

A comfort that itself outdoes

Whatever Nothing I feel with no utterance it reigns

Whatever torment prevails, expires me

Dismal grin to still-born lust like a whisper in a thousand other’s rut

Slow and underestimated, dismissed touch

The ferocious disgust pilfers the frail one’s blood

I miss this seditious revelation of your suns

The fierce intimation, the abandonment for once

But silence girds what regret should smother

For in the end there lies no end in my hands or any other’s

I wish I felt torment

For knowing casts a shade on suns

Expired for all moments

A comfort that itself outdoes

I wish I felt torment

For knowing casts a shade on suns

Expired for all moments

A comfort that itself outdoes

Похмура посмішка над все ще народженою пожадливістю

Як шепіт у колії тисячі інших

Повільний і недооцінений, відкинутий дотик

Жорстока огида краде кров у слабкого

Я хотів би відчути муки

Бо знання кидає тінь на сонця

Термін дії закінчився на всі моменти

Комфорт, який сам по собі перевершує

Я сумую за цим крамольним одкровенням про твої сонця

Запеклі натяки, залишення на один раз

Але мовчання опікує те, що має придушити жаль

Бо в кінці кінців немає кінця ні в моїх, ні в когось інших

Я хотів би відчути муки

Бо знання кидає тінь на сонця

Термін дії закінчився на всі моменти

Комфорт, який сам по собі перевершує

Я хотів би відчути муки

Бо знання кидає тінь на сонця

Термін дії закінчився на всі моменти

Комфорт, який сам по собі перевершує

Те, що Нічого, я відчуваю без висловлювання, воно панує

Яка б мука не переважала, мене минає

Похмура посмішка до мертвонародженої пожадливості, як шепіт у колії тисячі інших

Повільний і недооцінений, відкинутий дотик

Жорстока огида краде кров у слабкого

Я сумую за цим крамольним одкровенням про твої сонця

Запеклі натяки, залишення на один раз

Але мовчання опікує те, що має придушити жаль

Бо в кінці кінців немає кінця ні в моїх, ні в когось інших

Я хотів би відчути муки

Бо знання кидає тінь на сонця

Термін дії закінчився на всі моменти

Комфорт, який сам по собі перевершує

Я хотів би відчути муки

Бо знання кидає тінь на сонця

Термін дії закінчився на всі моменти

Комфорт, який сам по собі перевершує