The Mountain - Disillusion

I bid you farewell, old friend

I’m leaving now, good night

And everlong dreams of the stars

Our lonesome paths are ending here

In the void and blackest snow

My voice is mute, your limbs are numb

I know your grief, your scorn, the ties around your chest

The gelid air you breathe from gorge to crest

You persevered with ardent zeal and fortitude

I thank you so… but today i go

In everlasting evenfall

Where do we go?

What do we know?

Our river runs in vertigo

Where will it flow?

What do you know?

I embrace this day, alas you stay

No more words I want to hear

I know your tongue and binds

Belief will break the weir

And then I turn and dare to depart from here

I thank you so, from soul to soul

I thank you so

Now I leave you to your nothingness!

Nothing

(Where are you?)

Tonight we are like stars revolving

Tonight we are in deepest craving

Tonight we light the empyrean

(Where were you?)

On nightward ways, once upon another life

How can I even dare to return?

With assumptions in the air that I can’t breathe — dismiss — eliminate

We are one — our hearts are shattered

I hypothesize the coming of the end

Cast your wishes to solstice fires and pretend

That you know — no!

you don’t know anything

Just breathe, this does not mean you’re a betrayer!

Betrayer

Góra

What do you know?

And thaw sets in at evenfall

What do you know

A world aglow

Our rivers runs in vertigo

Where will they go?

What do you know?

Я прощаюся з тобою, старий друже

Я йду зараз, доброї ночі

І вічні мрії про зірки

Тут закінчуються наші самотні шляхи

У порожнечі й найчорнішому снігу

Мій голос немий, твої кінцівки німіють

Я знаю твоє горе, твою зневагу, зв’язки на твоїх грудях

Повітря, яким ви дихаєте від ущелини до гребені

Ви вистояли з палким завзяттям і силою духу

Я дуже дякую… але сьогодні я йду

У вічну осінь

Куди ми йдемо?

Що ми знаємо?

Наша річка тече в запамороченні

Куди воно потече?

Що ви знаєте?

Я обіймаю цей день, на жаль, ти залишишся

Більше немає слів, які я хочу чути

Я знаю твій язик і зв’язую

Віра розірве залив

А потім я повертаюся й наважуюсь вийти звідси

Я дякую вам від душі до душі

Я дякую вам

Тепер я залишу вас на твоє ніщо!

Нічого

(Ти де?)

Сьогодні ввечері ми як зірки, що обертаються

Сьогодні вночі ми в найглибшій жадібності

Сьогодні ввечері ми засвітимо емпірей

(Де ви були?)

У нічні шляхи, в інше життя

Як я можу наважитися повернутися?

З припущеннями, які витають у повітрі, що я не можу дихати — відкинь — усувай

Ми є одне — наші серця розбиті

Я припускаю, що настане кінець

Побажайте вогні сонцестояння та прикидайтеся

Що ви знаєте — ні!

ти нічого не знаєш

Просто дихайте, це не означає, що ви зрадник!

Зрадник

Гура

Що ви знаєте?

А ввечері настає відлига

Що ви знаєте

Світове сяяння

Наші річки течуть у запамороченні

Куди вони підуть?

Що ви знаєте?