Звезда - ДДТ

Мои песни – сигнал отбоя в твоей мобильной трубе,

Влетают в метель, режут лёд этой долгой зимы.

Хочется спеть, моя любовь, что-то тёплое о тебе,

Хочется выжать до капли наше с тобой «Мы».

Мы горим в стране битых тарелок, мы всё допили до дна,

Но после нескольких войн, у меня ни к кому не осталось вражды.

Смотри, дорогая, над городом спящим вскипает она

В некошеном небе ночная атака далёкой звезды.

Давай взорвём эту ночь!

Разделим на всех!

Умрём от любви!

Давай убьём эту ночь!

За что она бьётся?

Что она ищет?

Мы видим лишь свет.

Останется свет, но не знаем о том, кто погибнет в бою.

Мы верим любви, без которой для нас уже выхода нет,

Без которой нам не найти дорогу свою.

Как много мне нужно сказать тебе, много успеть.

Ждёт на кухне заваренный чай, что растопит голодные льды.

И в этих бетонных кварталах мне хочется спеть

Про ночную атаку в заснеженном поле далёкой звезды.

Давай взорвём эту ночь!

Разделим на всех!

Умрём от любви!

Давай убьём эту ночь!

Мої пісні – сигнал відбою у твоїй мобільній трубі,

Влітають у хуртовину, ріжуть лід цієї довгої зими.

Хочеться заспівати, моє кохання, щось тепле про тебе,

Хочеться вичавити до краплі наше з тобою «Ми».

Ми горимо в країні битих тарілок, ми допили до дна,

Але після кількох воєн у мене ні до кого не залишилося ворожнечі.

Дивись, люба, над містом сплячим закипає вона

У некошеному небі нічна атака далекої зірки.

Давай висадимо цю ніч!

Розділимо на всіх!

Помремо від кохання!

Давай уб'ємо цю ніч!

За що вона б'ється?

Що вона шукає?

Ми бачимо лише світло.

Залишиться світло, але не знаємо, хто загине в бою.

Ми віримо коханню, без якого для нас вже виходу немає,

Без якої нам не знайти дорогу свою.

Як багато мені треба сказати тобі, багато встигнути.

Чекає на кухні заварений чай, що розтопить голодні криги.

І в цих бетонних кварталах мені хочеться заспівати

Про нічну атаку у засніженому полі далекої зірки.

Давай висадимо цю ніч!

Розділимо на всіх!

Помремо від кохання!

Давай уб'ємо цю ніч!