Родина - ДДТ

Боже, сколько лет я иду, но не сделал и шаг.

Боже, сколько дней я ищу то, что вечно со мной,

Сколько лет я жую вместо хлеба сырую любовь,

Сколько жизни в висок мне плюет вороненым стволом долгожданная да-a-аль!

Черные фары у соседних ворот, лютики, наручники, порванный рот.

Сколько раз, покатившись, моя голова с переполненной плахи летела сюда, где Родина.

Еду я на родину, пусть кричат - уродина, а она нам нравится,

Хоть и не красавица, к сволочи доверчива, а ну, а к нам - тра-ля-ля-ля...

Эй, начальник!

Боже, сколько правды в глазах государственных шлюх!

Боже, сколько веры в руках отставных палачей !

Ты не дай им опять закатать рукава, ты не дай им опять закатать рукава суетливых ночей.

Черные фары у соседних ворот, лютики, наручники, порванный рот.

Сколько раз, покатившись, моя голова с переполненной плахи летела сюда, где Родина.

Еду я на родину, пусть кричат - уродина, а она нам нравится,

Спящая красавица, к сволочи доверчива, а ну, а к нам - тра-ля-ля-ля...

Эй, начальник!

Из-под черных рубах рвется красный петух, из-под добрых царей льется в рты мармелад.

Никогда этот мир не вмещал в себе двух был нам Богом отец, ну, а чертом Родина.

Еду я на родину, пусть кричат - уродина, а она нам нравится,

Спящая красавица, к сволочи доверчива, а ну, а к нам - тра-ля-ля-ля...

Эй, начальник!

Боже, скільки років я йду, але не зробив і кроку.

Боже, скільки днів я шукаю те, що вічно зі мною,

Скільки років я жую замість хліба сире кохання,

Скільки життя у скроню мені плює вороненим стволом довгоочікувана так-а-аль!

Чорні фари біля сусідніх воріт, лютики, кайданки, порваний рот.

Скільки разів, покотивши, моя голова з переповненої плахи летіла сюди, де Батьківщина.

Їду я на батьківщину, нехай кричать – потвора, а вона нам подобається,

Хоч і не красуня, до сволоти довірлива, а ну, а до нас - тра-ля-ля-ля...

Гей, начальнику!

Боже, скільки правди в очах державних повій!

Боже, скільки віри в руках відставних катів!

Ти не дай їм знову закатати рукави, ти не дай їм знову закатати рукави метушливих ночей.

Чорні фари біля сусідніх воріт, лютики, кайданки, порваний рот.

Скільки разів, покотивши, моя голова з переповненої плахи летіла сюди, де Батьківщина.

Їду я на батьківщину, нехай кричать – потвора, а вона нам подобається,

Спляча красуня, до сволоти довірлива, а ну, а до нас - тра-ля-ля-ля...

Гей, начальнику!

З-під чорних сорочок рветься червоний півень, з-під добрих царів ллється в рот мармелад.

Ніколи цей світ не містив у собі двох був нам Богом батько, а чортом Батьківщина.

Їду я на батьківщину, нехай кричать – потвора, а вона нам подобається,

Спляча красуня, до сволоти довірлива, а ну, а до нас - тра-ля-ля-ля...

Гей, начальнику!