Летели облака - ДДТ

Летели облака, летели далеко,

Как мамина рука, как папино трико,

Как рыбы-корабли, как мысли дурака,

Над стёклами земли летели облака, летели облака.

Летели купола, дороги и цветы,

Звоня в колокола беспечные, как ты,

Как капли молока, как здравствуй и прощай,

Как недопитый чай, летели облака, летели облака.

Летели кирпичи, солдаты старых стен,

Богема и бичи, драконы перемен, .

Не страшная война, не горькое вино,

Печальная страна, а в ней твое окно, а в ней твое окно.

Летели не спеша, порхали неглиже,

Как юная душа в сгоревшей парандже,

В Даос и Вифлеем, к окраине земли,

От глупых теорем, оставленных в пыли, летели облака.

Зажгу на кухне свет из века-сундука,

Где крылья много лет искали седока,

Достану, разомну, пристрою на спине

И запущу весну, и облака во мне, и облака во мне.

Летели облака.

Летели облака.

Летели облака.

Летіли хмари, летіли далеко,

Як мамина рука, як татове трико,

Як риби-кораблі, як думки дурня,

Над склом землі летіли хмари, летіли хмари.

Летіли куполи, дороги та квіти,

Дзвонячи в дзвони безтурботні, як ти,

Як краплі молока, як здоровий і прощай,

Як недопитий чай, летіли хмари, летіли хмари.

Летіли цеглини, солдати старих стін,

Богема та бичі, дракони змін, .

Не страшна війна, не гірке вино,

Сумна країна, а в ній — твоє вікно, а в ній — твоє вікно.

Летіли не поспішаючи, пурхали негліже,

Як юна душа в згорілій паранджі,

У Даос та Віфлеєм, до околиці землі,

Від дурних теорем, що залишилися в пилюці, летіли хмари.

Запалю на кухні світло з віку-скрині,

Де крила багато років шукали сідока,

Дістану, разомну, пристрої на спині

І запущу весну, і хмари у мені, і хмари у мені.

Летіли хмари.

Летіли хмари.

Летіли хмари.