Дождь - ДДТ

Дождь, звонкой пеленой наполнил небо майский дождь.

Гром, прогремел по крышам, распугал всех кошек гром.

Я открыл окно, и веселый ветер разметал все на столе —

Глупые стихи, что писал я в душной и унылой пустоте

Грянул майский гром, и веселье бурною, пьянящею волной

Окатило.

Эй, вставай-ка и попрыгай вслед за мной!

Выходи во двор и по лужам бегай хоть до самого утра!

Посмотри, как носится смешная и святая детвора!

Капли на лице — это просто дождь, а может — плачу это я.

Дождь очистил все, и душа, захлюпав, вдруг размокла у меня.

Потекла ручьем прочь из дома к солнечным, некошеным лугам,

Превратившись в пар, с ветром полетела к неизведанным мирам.

И представил я: город наводнился вдруг веселыми людьми,

Вышли все под дождь, хором что-то пели, и плясали, черт возьми.

Позабыв про стыд и опасность после с осложненьем заболеть,

Люди под дождем, как салют, встречали гром — весенний первый гром.

Дощ, дзвінкою пеленою наповнив небо травневий дощ.

Грім, прогримів по дахах, налякав усіх кішок грім.

Я відчинив вікно, і веселий вітер розкидав усе на столі.

Дурні вірші, що писав я в душній і похмурій порожнечі

Гримнув травневий грім, і веселощі бурхливою хвилею, що п'янить.

Окотило.

Гей, вставай і пострибай слідом за мною!

Виходь у двір і по калюжах бігай хоч до самого ранку!

Подивися, як носиться смішна і свята дітвора!

Краплі на обличчі – це просто дощ, а може – плачу це я.

Дощ очистив усе, і душа, захлюпавши, раптом розмокла в мене.

Потекла струмком геть із дому до сонячних, некошених лук,

Перетворившись на пару, з вітром полетіла до незвіданих світів.

І я представив: місто наповнилося раптом веселими людьми,

Вийшли всі під дощ, хором щось співали і танцювали, чорт забирай.

Забувши про сором і небезпеку після ускладнення захворіти,

Люди під дощем, як салют, зустрічали грім – весняний перший грім.