Новая жизнь - ДДТ

Вышел из комы ночью там, где храм на крови без крова,

Капельницы в клочья, жить начинаю снова.

Разлетелась вода снегом, белой ваты жую мясо,

Волчьим вещим живу бегом, небо красное — будет ясно.

Новая жизнь разбежалась весенним ручьем, новая жизнь разлилась по ларькам,

по вокзалам.

Новая жизнь посидим, помолчим ни о чем, новая жизнь никогда не дается даром.

Разродилась звезда ливнем, порвала на ольхе платье,

Процарапав тайгу бивнем, воробьиную рвет ратью.

Зарастаю забытым словом на завалинке с домом-дедом,

Парюсь в бане, чтоб свежим новым для охотника стать следом.

Новая жизнь разбежалась весенним ручьем, новая жизнь разлилась по ларькам,

по базарам.

Новая жизнь посидим, помолчим ни о чем, новая жизнь с мокрым веником да легким

паром.

Хорошо бы воды холодной, он за руку меня дернул,

Я ему: «Ты чего, родный?», а он ствол достает черный.

Закричала ворона белой бессознательной злой клятвой.

Эх, убитое мое тело — все родимые мои пятна.

Новая жизнь разбежалась весенним ручьем, новая жизнь разлилась по ларькам,

по вокзалам.

Новая жизнь посидим, помолчим ни о чем.

Вийшов із коми вночі там, де храм на крові без даху над головою,

Крапельниці в клапті, жити починаю знову.

Розлетілася вода снігом, білої вати жую м'ясо,

Вовчим віщим живу бігом, небо червоне буде ясно.

Нове життя розбіглося весняним струмком, нове життя розлилося по скриньках,

за вокзалами.

Нове життя посидимо, помовчимо ні про що, нове життя ніколи не дається задарма.

Розродилася зірка зливою, порвала на вільху сукню,

Подряпавши тайгу бивнем, горобину рве раттю.

Заростаю забутим словом на призьбі з домом-дідом,

Парюся в бані, щоб новим для мисливця стати слідом.

Нове життя розбіглося весняним струмком, нове життя розлилося по скриньках,

за базарами.

Нове життя посидимо, помовчимо ні про що, нове життя з мокрим віником та легким

пором.

Добре би води холодної, він за руку мене смикнув,

Яму: «Ти чого, рідний?», а він стовбур дістає чорний.

Закричала ворона білою несвідомою злою клятвою.

Ех, убите моє тіло — всі рідні мої плями.

Нове життя розбіглося весняним струмком, нове життя розлилося по скриньках,

за вокзалами.

Нове життя посидимо, помовчимо ні про що.