Живой - ДДТ

Выживший после удара Натовской, лютой зимы

Город созрел для пожара, пыли и гари весны.

Люди в прокисших одеждах, сбросив с себя тонны льда.

Лица подставив надежде вспомнили ту, что была

Припев:

Я живой, я лечу по каналам любви.

Я живой, я цвету, если хочешь, сорви.

Я живой, я тону у тебя на руках, город мой живой…

Юная, звонкая дама спит между строчек стихов,

А я старой мольеровской драмой жду за кулисами слов.

Ветер с юсуповской крыши мне указала цель пути.

Сердце, пожалуйста, тише дай до парадной дойти.

Припев:

Я живой, я лечу по каналам любви.

Я живой, я цвету, если хочешь, сорви.

Я живой, я тону у тебя на руках, город мой живой…

Треснувшие перемены, выживший каменный век.

В Питере главное — стены, а у стенки поет человек.

Припев:

Я живой, я лечу по каналам любви.

Я живой, я цвету, если хочешь, сорви.

Я живой, я тону у тебя на руках, город мой живой…

Вижив після удару Натовської лютої зими

Місто дозріло для пожежі, пилу та гару весни.

Люди в прокислому одязі, скинувши з себе тонни льоду.

Особи підставивши надії згадали ту, що була

Приспів:

Я живий, я лікую по каналах кохання.

Я живий, я цвіту, якщо хочеш, зірви.

Я живий, я тону у тебе на руках, місто моє живе…

Юна, дзвінка жінка спить між рядків віршів,

А я старою мольєрівською драмою чекаю за кулісами слів.

Вітер з Юсупівського даху мені вказала ціль шляху.

Серце, будь ласка, тихіше дай до парадної дійти.

Приспів:

Я живий, я лікую по каналах кохання.

Я живий, я цвіту, якщо хочеш, зірви.

Я живий, я тону у тебе на руках, місто моє живе…

Тріснули зміни, що вижило кам'яне століття.

В Пітері головне — стіни, а у стінки співає людина.

Приспів:

Я живий, я лікую по каналах кохання.

Я живий, я цвіту, якщо хочеш, зірви.

Я живий, я тону у тебе на руках, місто моє живе…