Железнодорожник - ДДТ

Мусор вдоль железной дороги, ползущей по жующему лесу.

Тампексы, банки из-под тревоги, бутылки от счастья и лишнего веса.

Смятые легкие от сигарет, газеты с брехней и следами поноса.

И так далее — это тысячи лет гниет и тлеет на склоне откоса.

Пьяный, со слезящимися глазами железнодорожник,

Растет у дороги вечного ветра, выставил ухо, как подорожник.

Слушая вой и зубов скрежетание, наезжающего звука.

Ставит стрелку в не то состояние, переводит в тупик, и сипит: «Ни пуха…»

Припев:

Эй!

Зачем вам туда?

Окатитися здесь, оставайтесь здесь.

К черту дороги, под откос поезда, летайте здесь, размножайтесь здесь.

Звук, взревев, уносится дальше в окнах мелькнули пятна помады,

Крики поп-звезд, да, шепот без фальши, что-то про жизнь и то, как ей рады.

В каждом тамбуре куски пантомимы, в каждом купе — котлеты с глазами.

У столиков черти, да, херувимы смотрят на лес голубыми задами.

Припев:

Эй!

Зачем вам туда?

Окатитися здесь, оставайтесь здесь.

К черту дороги, под откос поезда, летайте здесь, размножайтесь здесь.

Поезд ушел, и снова ни звука, остались лишь я, да железнодорожник.

Вошли в его дом.

Накрапывал дождик, да, на мокром окне подыхала муха.

«Странные люди,» — сказал, наливая, мне старый обходчик настойки из ядов.

«Век прожил жизнь, да, к счастью не знаю, как они там уживаются рядом.»

Припев:

Эй!

Зачем вам туда?

Окатитися здесь, оставайтесь здесь.

К черту дороги, под откос поезда, летайте здесь, размножайтесь здесь.

Припев:

Эй!

Зачем вам туда?

Окатитися здесь, оставайтесь здесь.

К черту дороги, под откос поезда, летайте здесь, размножайтесь здесь.

Эй!

Зачем вам туда?

Окатитися здесь, оставайтесь здесь.

К черту дороги, под откос поезда, летайте здесь, размножайтесь здесь.

Эй!

Зачем вам туда?

Обнажайтесь здесь, рожайте здесь.

Зачем вам дороги, к чему суета?

Окопайтесь здесь, наслаждайтесь здесь.

Сміття вздовж залізниці, що повзуть по лісовому лісі.

Тампекси, банки з-під тривоги, пляшки від щастя та зайвої ваги.

Зім'яті легені від сигарет, газети зі брехнею та слідами проносу.

І так далі — це тисячі років гниє і тліє на схилі укосу.

П'яний, зі сльозливими очима залізничник,

Росте біля дороги вічного вітру, виставив вухо, як подорожник.

Слухаючи виття і зубів скрегіт, що наїжджає звуку.

Ставить стрілку в не то стан, переводить у тупик, і сипит: «Ні пуху…»

Приспів:

Гей!

Для чого вам туди?

Окатитися тут, залишайтеся тут.

До хати, під укіс поїзда, літайте тут, розмножуйтеся тут.

Звук, заревів, несеться далі у вікнах майнули плями помади,

Крики поп-зірок, так, шепіт без фальшу, щось про життя і те, як їй раді.

У кожному тамбурі шматки пантоміми, у кожному купе — котлети з очима.

У столиків чорти, так, херувими дивляться на ліс блакитними задами.

Приспів:

Гей!

Для чого вам туди?

Окатитися тут, залишайтеся тут.

До хати, під укіс поїзда, літайте тут, розмножуйтеся тут.

Поїзд пішов, і знову ні звуку, залишилися лише я, та залізничник.

Увійшли до його будинку.

Накрапував дощ, так, на мокрому вікні подихала муха.

«Дивні люди»,— сказав, наливаючи, мені старий обхідник настоянки з отрут.

«Століття прожило життя, так, на щастя не знаю, як вони там уживаються поруч.»

Приспів:

Гей!

Для чого вам туди?

Окатитися тут, залишайтеся тут.

До хати, під укіс поїзда, літайте тут, розмножуйтеся тут.

Приспів:

Гей!

Для чого вам туди?

Окатитися тут, залишайтеся тут.

До хати, під укіс поїзда, літайте тут, розмножуйтеся тут.

Гей!

Для чого вам туди?

Окатитися тут, залишайтеся тут.

До хати, під укіс поїзда, літайте тут, розмножуйтеся тут.

Гей!

Для чого вам туди?

Голіться тут, народжуйте тут.

Навіщо вам дорогі, до чого суєта?

Окопайтесь тут, насолоджуйтесь тут.