Я зажёг в церквах все свечи - ДДТ

Я зажёг в церквях все свечи, но одну — одну оставил,

Чтобы друг в осенний вечер да по мне её поставил,

Чтобы дальняя дорога мне короче показалась,

Чтоб душа, вздремнув немного, вновь в Россию собиралась.

Где порвав к чертям всё тело сберегла её живою.

Днем дралась а ночью пела, не давала ей покоя.

Грела льдом кормила небом, жизнь с овчину отрыдалась.

Целовала спелым снегом и огнем ласкать пыталась.

Отняла любовь земную, подарив тоску и веру,

Разбавляя удалую жизнь весельем без меры.

Ни кола двора ни денег — только горечь да тревогу,

Да закат где всё до фени, где ни двери, ни порога

Я зажег в церквях все свечи, но одну — одну оставил,

Чтобы друг в осенний вечер да по мне её поставил,

Чтобы дальняя дорога мне короче показалась,

Чтоб душа, вздремнув немного, снова к дому собиралась.

Отпустил попам грехи я, чтоб они мне отмолили.

Всё что мне друзья налили — всё тебе, моя Россия!

Я запалив у церквах усі свічки, але одну – одну залишив,

Щоб друг осінній вечір та по мені її поставив,

Щоб далека дорога мені коротше здалася,

Щоб душа, подрімавши трохи, знову в Росію збиралася.

Де порвавши до дідька все тіло зберегла її живою.

Вдень билася, а вночі співала, не давала їй спокою.

Грела льодом годувала небом, життя з овчини відридалося.

Цілувала стиглим снігом та вогнем пестити намагалася.

Відібрала любов земну, подарувавши тугу і віру,

Розбавляючи життя життя веселощами без міри.

Ні кола двору ні грошей — тільки гіркота та тривогу,

Та захід сонця де все до фені, де ні двері, ні порога

Я запалив у церквах усі свічки, але одну - одну залишив,

Щоб друг осінній вечір та по мені її поставив,

Щоб далека дорога мені коротше здалася,

Щоб душа, подрімаючи трохи, знову до будинку збиралася.

Відпустив я попам гріхи, щоб вони мені відмолили.

Все, що мені друзі налили - все тобі, моя Росія!