Я получил эту роль - ДДТ

Нас сомненья грызут.

Я сомнениям этим не рад.

Эта мерзкая тяжесть в груди разбивает любовь.

А пока мы сидим и страдаем, скулим у захлопнутых врат,

Нас колотит уже чем попало, да в глаз или в бровь.

Вот хитрейшие просто давно положили на все.

Налепив быстро мягкий мирок на привычных их телу костях,

Лишь смеются над нами, погрязшими в глупых страстях.

Им давно наплевать на любое, твое и мое.

Я получил эту роль.

Мне выпал счастливый билет.

Я получил эту роль.

Мне выпал счастливый билет.

Вопрошаем отцов, но не легче от стройных речей.

Не собрать и частичный ответ из подержаных фраз.

Их тяжелая юность прошла в далеке от вещей,

Тех, которые так переполнили доверху нас.

И когда нам так хочется громко и долго кричать,

Вся огромная наша родня умоляет молчать.

И частенько, не веря уже в одряхлевших богов,

Сыновья пропивают награды примерных отцов.

В суете наступает совсем одинокая ночь.

Лезут мысли о третьем конце, и уже не до сна.

Но на следующий вечер приводим мы ту, что не прочь.

И тихонько сползая с постели отступает война.

Я получил эту роль.

Мне выпал счастливый билет.

Я получил эту роль.

Мне выпал счастливый билет.

Эфемерное счастье, заполнило медом эфир.

Славим радость большого труда, непонятного смыслом своим.

Славим радость побед, по малейшему поводу — пир.

И уж лучше не думать, что завтра настанет за ним.

Безразличные грезы, прощаясь одна за другой,

Улетают, навечно покинув еще одного.

Он лежит и гниет, что-то желтое льет изо рта.

Это просто неизрасходованная слюна.

Сладость тело питала, но скоро закончился срок.

Он подъехал незримо к черте, где все рвется за миг.

И в застывших глазах, обращенных к началу дорог,

Затвердел и остался навек неродившийся крик.

Я получил эту роль.

Мне выпал счастливый билет.

Я получил эту роль.

Мне выпал счастливый билет.

Нас сумніви гризуть.

Я сумнівам цим не радий.

Цей бридкий тягар у грудях розбиває любов.

А поки ми сидимо і страждаємо, скулимо у зачинених воріт,

Нас б'є вже чим попало, так в очі або в брови.

Ось найхитріші просто давно поклали на все.

Наліпивши швидко м'який світ на звичних їх тілі кістках,

Лише сміються з нас, що погрязли в дурних пристрастях.

Їм давно наплювати на будь-яке, твоє і моє.

Я отримав цю роль.

Мені випав щасливий білет.

Я отримав цю роль.

Мені випав щасливий білет.

Запитуємо батьків, але не легше від струнких промов.

Не зібрати і часткову відповідь з вживаних фраз.

Їхня важка юність пройшла вдалині від речей,

Тих, що так переповнили догори нас.

І коли нам так хочеться голосно і довго кричати,

Вся величезна наша рідня благає мовчати.

І часто, не вірячи вже в отряхлілих богів,

Сини пропивають нагороди зразкових батьків.

У метушні настає зовсім самотня ніч.

Лезуть думки про третій кінець, і вже не до сну.

Але на наступний вечір наводимо ми, що не геть.

І тихенько сповзаючи з ліжка відступає війна.

Я отримав цю роль.

Мені випав щасливий білет.

Я отримав цю роль.

Мені випав щасливий білет.

Ефемерне щастя заповнило медом ефір.

Славимо радість великої праці, незрозумілої змістом своїм.

Славимо радість перемог, з найменшого приводу — бенкет.

І вже краще не думати, що завтра настане за ним.

Байдужні мрії, прощаючись одна за іншою,

Відлітають, назавжди покинувши ще одного.

Він лежить і гниє, щось жовте ллє з рота.

Це просто невитрачена слина.

Насолода тіло живила, але незабаром закінчився термін.

Він під'їхав незримо до риси, де все рветься за мить.

І в застиглих очах, звернених до початку доріг,

Затвердів і залишився навік крик, що не народився.

Я отримав цю роль.

Мені випав щасливий білет.

Я отримав цю роль.

Мені випав щасливий білет.