Я остановил время - ДДТ

Я остановил время и все застыло, кирпич, летящий мне в темя в твоей душе мыло

Я остановил время и все в стране встало, у голюбя в клюве семя, в твоих зубах

сало.

Я иду по стране, удивляюсь этому чуду: не успели распять Христа, наградили Иуду

Не дочитал до этого места в скверике мальчик, не успел сделать выводы д*рень в

желтый журнальчик.

Черной оспой застыли снаряды в небе Кавказа, не успели отрубить тепло,

не отрезали газа

Не дорисовал паучка на зеленой рубашке, мальчик в скверике с книжкой и старый

майор на трофейной фуражке.

Я иду по стране, я касаюсь застывших прохожих, я меняю выражения лиц на их

мрачных рожах

Я нашел для себя работу — я сказал слово: все исправить, почистить,

помыть и запустить снова.

Я вернул миру реки, я всем нищим вложил в души хлеба, если вместо глаз вставил

звезды и синее небо

Я расставил людей посвободней, чтоб всем все хватило, прослезясь,

допечатал рублей и заправил кадило.

Я всем шл*хам раздал по любви, а убийцам по розе на столах депутатов романы в

стихах или в прозе

Положил я и долго горели их дурные приказы, я спалил всю чуму, не оставил ни

капли заразы.

Работе конец, наконец-то все чисто и гладко потрудился Юрец-огурец, ни страна,

шоколадка.

Только стоит ли мне оживлять эти чудо-фигуры я боюсь, что возьмут власть опять

их д*рные натуры.

Я зупинив час і все застигло, цегла, що летить мені в темряву в твоїй душі мило

Я зупинив час і все в країні встало, люблячи в дзьобі насіння, в твоїх зубах

сало.

Я іду по країні, дивуюся цьому диву: не встигли розіп'яти Христа, нагородили Іуду

Не дочитав до цього місця в скверику хлопчик, не встиг зробити висновки.

жовтий журнал.

Чорною віспою застигли снаряди в небі Кавказу, не встигли відрубати тепло,

не відрізали газу

Не змальував павука на зеленій сорочці, хлопчик у скверику з книжкою і старий

майор на трофейному кашкеті.

Я йду по країні, я торкаюся застиглих перехожих, я змінюю вирази осіб на них

похмурих пиках

Я знайшов для себе роботу — я сказав слово: все виправити, почистити,

помити і запустити знову.

Я повернув світові річки, я всім жебракам вклав у душі хліба, якщо замість очей вставив

зірки і синє небо

Я розставив людей вільніше, щоб усім вистачило, розплакавшись,

додрукував рублів і заправив кадило.

Я всім шх*хам роздав по любові, а вбивцям по розі на столах депутатів романи в

віршах чи в прозі

Поклав я і довго горіли їхні погані накази, я спалив всю чуму, не залишив ні

краплі зарази.

Роботі кінець, нарешті все чисто і гладко попрацював Юрець-огірок, ні країна,

шоколадка.

Тільки варто чи мені оживляти ці чудо-фігури я боюся, що візьмуть владу знову

їх погані натури.