Вальс - ДДТ

Дай хоть на секунду испытать святую милость

Снег, вчера упавший, расспросить про небеса,

Что бы ни пропало, ни погибло, ни случилось

Слышать доносящиеся с неба голоса.

И догнать бредущую в беспамятстве дорогу,

И вернуть на место землю, как заведено.

Покажите чудо, чтобы видно было многим,

Как перевоплощается в кровь твое вино.

Ветрами, морозами — хоть чем-нибудь поверьте,

Покажи им чудо, злую осень покажи.

Жизнь всегда любуется великолепной смертью

Смерть всегда отчаянно запоминает жизнь.

Если бы хоть строчка этой ночью получилась

День жужжал и жег бумагой белой на столе.

Все, что потерял я, отлюбил, что не свершилось

Вырастет подстрочником зеленым на золе.

Дай мне оправдать твою безжалостную милость

Верными аккордами подыскать ключи.

В сад, где все сначала, все концы, куда стремились

Мы, когда нас резали и штопали врачи.

Вырваться за грань уютной проданной свободы

Выбраться на волю сквозь витрины-миражи

Лечь в траву сухую и увидеть свои роды

Бабка-повитуха — смерть, хоть что-нибудь скажи.

Дай хоч на секунду випробувати святу милість

Сніг, що вчора впав, розпитати про небеса,

Що ні пропало, ні загинуло, ні сталося

Чути голоси, що доносяться з неба.

І наздогнати дорогу, що бреде в безпам'яті,

І повернути на місце землю, як заведено.

Покажіть диво, щоб було видно багатьом,

Як перетворюється на кров твоє вино.

Вітрами, морозами — хоч чимось повірте,

Покажи їм чудо, злу осінь покажи.

Життя завжди милується чудовою смертю

Смерть завжди відчайдушно запам'ятовує життя.

Якщо б хоч рядок цієї ночі вийшов

День дзижчав і палив папером білим на столі.

Все, що втратив я, полюбив, що не відбулося

Виросте підрядковим зеленим на попелі.

Дай мені виправдати твою безжалісну милість

Вірними акордами підшукати ключі.

В сад, де все спочатку, всі кінці, куди прагнули

Ми, коли нас різали і штопали лікарі.

Вирватися за грань затишної проданої свободи

Вибратися на волю крізь вітрини-міражі

Легти в траву суху і побачити свої пологи

Бабуся-повитуха — смерть, хоч щось скажи.