В ресторане - ДДТ

С душой Достоевского, с комплексами Блока я в ресторане сидел, меня тошнило от

сока

Судьбу разъел, как бронхит, синдром Льва Толстого, непротивление — слева,

справа — грубое слово.

Господь сорвал голос, его мало кто слышит, но жизнь и так хороша и поэтому

дышит.

Моя любовь к миру слева, там где пышная Клава, где ест яблоки Ева,

а надо мной моя слава.

Боже, как хорошо, как легки эти двери, я в них спокойно вошел, на блюдах птицы

и звери.

Я немного грустил, как могила Шагала, спросили — кто виноват?

Ответил — выпили

мало.

Но тут ты появилась и этот бред вспыхнул храмом я, как старый Дионис,

стал мифологическим срамом,

Как на невольничьих рынках — стояла Родина голой на задворках Европы,

с крылами до пола.

Я забыл, кем я стал, я проклял искусство понял я, что давно боялся этого

чувства.

Я с тоской Мандельштама упал на колени прости меня, я люблю твои овалы и тени.

И вдруг что-то слетело в эту щель между нами, что-то сверкнуло и толпы

радостной пыли.

По проспекту поплыли, неся в руках знамя ты узнала меня и мы секунду любили.

З душею Достоєвського, з комплексами Блоку я в ресторані сидів, мене нудило від

соку

Долю роз'їв, як бронхіт, синдром Льва Толстого, непротивлення — ліворуч,

справа - грубе слово.

Господь зірвав голос, його мало хто чує, але життя і таке гарне і тому

дихає.

Моя любов до світу ліворуч, там де пишна Клава, де їсть яблука Єва,

а наді мною моя слава.

Боже, як добре, як легкі ці двері, я в них спокійно увійшов, на стравах птиці.

і звірі.

Я трохи сумував, як могила Шагала, запитали — хто винен?

Відповів — випили

мало.

Але тут ти з'явилася і ця марення спалахнула храмом я, як старий Діоніс,

став міфологічним соромом,

Як на невільницьких ринках — стояла Батьківщина голою на задвірках Європи,

з крилами до підлоги.

Я забув, ким я став, я прокляв мистецтво зрозумів я, що давно боявся цього

почуття.

Я з тугою Мандельштама впав на коліна вибач мені, я люблю твої овали і тіні.

І раптом щось злетіло в цю щілину між нами, щось блиснуло і натовпу.

радісного пилу.

Проспектом попливли, несучи в руках прапор ти дізналася мене і ми секунду любили.