Туман - ДДТ

Я вижу точку вдалеке,

Она спускается к костру,

Что я разжёг в своей руке

И ночь рассыпалась к утру.

Встаёт над озером заря,

Пробилось солнце сквозь туман.

Очаровательный обман

В осеннем небе вижу я.

Ты над страной моей летишь,

Как наше счастье — высоко

И видишь сверху глубоко,

Но ничего не говоришь.

Здесь наша жизнь бредёт в плену.

Несовершенство этих строк.

Санкт-Петербург идёт ко дну

И приближается восток.

Мои погибшие друзья

Всегда рассудят и поймут

И скажут: «Было всё не зря.»

Рассвет увидят и уйдут.

Им выпал жребий молодым

Лежать сейчас в иной траве,

А надо мною в сентябре

Рассвет вдыхает этот дым.

Я бачу точку вдалині,

Вона спускається до вогнища,

Що я розпалив у своїй руці

І ніч розсипалася на ранку.

Встає над озером зоря,

Пройшло сонце крізь туман.

Чарівний обман

В осінньому небі бачу я.

Ти над країною моєю летиш,

Як наше щастя — високо

І бачиш зверху глибоко,

Але нічого не говориш.

Тут наше життя марить у полоні.

Недосконалість цих рядків.

Санкт-Петербург йде до дну

І наближається схід.

Мої загиблі друзі

Завжди розсудять і зрозуміють

І скажуть: «Було все недаремно.»

Світанок побачать і підуть.

Ним випав жереб молодим

Лежати зараз в іншій траві,

А наді мною в вересні

Світанок вдихає цей дим.