Суббота. Ленинград - ДДТ

Плюс один, ноль, плюс два, почернела Зима.

Расцветает январь язвой неба, ха-ха!

С юга ветер приполз, неспособный на бег,

Пожирает, дохляк, пересоленный снег.

А за ним, как чума — Весна.

*3

А за ним, как чума…

Ох-ха-ха-ха!

А на Невский слетелася стая сапог,

А на Невском такая стоит кутерьма,

А над Невским в глазок наблюдает тюрьма,

Состоящая из одиноких мужчин,

Не нашедших причин дарового тепла.

Непонятна весьма — Весна.

*3

Непонятна весьма…

Эх-ха-ха-ха!

А в каналах вода отражает мосты

И обрывы дворцов, и колонны — леса,

И стога куполов, и курятник-киоск,

Раздающий за так связки вяленых роз.

А культура, вспотев в целлофане дождей,

Объявляет для всех Ночи Белых Ножей

И боимся все мы, что дойдём до войны…

Виновата она — Весна.

*3

Виновата она…

Ох-ха-ха-ха!

Эй, Ленинград, Петербург, Петроградище

Марсово пастбище, Зимнее кладбище.

Отпрыск России, на мать не похожий

Бледный, худой, евроглазый прохожий.

Герр Ленинград, до пупа затоваренный,

Жареный, пареный, дареный, краденый.

Мсье Ленинград, революцией меченный,

Мебель паливший, дом перекалеченный.

С окнами, бабками, львами, титанами,

Липами, сфинксами, медью, Аврорами.

Сэр Ленинград, Вы теплом избалованы,

Вы в январе уже перецелованы

Жадной весной.

Ваши с ней откровения

Вскрыли мне вены тоски и сомнения.

Пан Ленинград, я влюбился без памяти

В Ваши стальные глаза…

Напои до пьяна — Весна.

*3

Напои до пьяна…

Ах-ха-ха-ха!

Плюс один, нуль плюс два, почорніла Зима.

Розквітає січень виразкою неба, ха-ха!

З півдня вітер приповз, нездатний набіг,

Пожирає дохляк, пересолений сніг.

А за ним, як чума — Весна.

*3

А за ним, як чума…

Ох-ха-ха-ха!

А на Невський злетілася зграя чобіт,

А на Невському така стоїть гармидер,

А над Невським у вічко спостерігає в'язниця,

Складається з самотніх чоловіків,

Незнайшли причини дарового тепла.

Незрозуміла вельми — Весна.

*3

Незрозуміла дуже…

Ех-ха-ха-ха!

А в каналах вода відображає мости

І обриви палаців, і колони — ліси,

І стогу куполів, і курятник-кіоск,

Роздає зв'язки в'ялених троянд.

А культура, спітнівши в целофані дощів,

Оголошує для всіх Ночі Білих Ножів

І боїмося всі ми, що дійдемо до війни…

Виновата вона — Весна.

*3

Виновата вона…

Ох-ха-ха-ха!

Гей, Ленінград, Петербург, Петроградище

Марсове пасовище, Зимовий цвинтар.

Син Росії, на мати не схожий

Блідий, худий, євроокий перехожий.

Герр Ленінград, до пупу затоварений,

Смажений, парений, дарований, крадений.

Мсьє Ленінград, революцією мічений,

Меблі курили, будинок перекалічені.

З вікнами, бабками, левами, титанами,

Липами, сфінксами, міддю, аврорами.

Сер Ленінград, Ви теплом розпещені,

Ви в січні вже переціловані

Жадібної весни.

Ваші з ній одкровення

Розкрили мені вени туги і сумніви.

Пане Ленінграде, я закохався без пам'яті

Ваші сталеві очі…

Напої до п'яну — Весна.

*3

Напої до п'яну…

Ах-ха-ха-ха!