Питер - ДДТ

Он дышал, как река подо льдом,

Он молчал, как следы на песке.

На камнях, под холодным дождем,

Он темнел, как дыра на виске.

Он смотрел на замерзший залив,

Он людьми одевал берега.

Наблюдал, как в плену перспектив,

Подыхая, кричала тайга…

Через три сотни лет носит дым cкифской вазою вещую тень.

Я бреду по гнилым мостовым, белой ночью — оборотень.

Мимо павших и бывших живых, замурованных в склепы дворов.

У распятых в подъездах волхвов, я шепчу языками немых.

Разбивались глаза о проспект, в коммуналках тонули тела.

Неопознанный сбили объект, я живой, да в чем мать родила.

Не рубите на хлев корабли, не торгуйте крестами на веc.

Эти камни грешней всей земли, это небо больней всех небес…

(под проигрыш)

Разорви тело мое,

Собери веру на час.

У зари разгони воронье,

Сохрани этот город для нас.

Він дихав, як річка під льодом,

Він мовчав, як сліди на піску.

На каменях, під холодним дощем,

Він темнів, як дірка на скроні.

Він дивився на змерзлу затоку,

Він людьми одягав береги.

Спостерігав, як у полоні перспектив,

Подихаючи, кричала тайга.

Через три сотні років носить дим скіфською вазою пророчу тінь.

Я бреду по гнилих мостових, білої ночі — перевертень.

Повз полеглих і колишніх живих, замурованих у склепи дворів.

У розп'ятих у під'їздах волхвів, я шепочу мовами німих.

Розбивалися очі про проспект, у комуналках тонули тіла.

Непізнаний збили об'єкт, я живий, та в чому мати народила.

Не рубайте на хлів кораблі, не торгуйте хрестами на вес.

Це каміння грішне всієї землі, це небо хворіше всіх небес.

(під програш)

Розірви тіло моє,

Збери віру на годину.

У зарі розжени вороння,

Збережи це місто для нас.