Осень, мёртвые дожди - ДДТ

Осень - мертвые дожди, осень - юные морозы

Задубевшие березы ковыляют по Руси.

Осень - пьяная река, затопившая дорогу.

Осень - смертная тревога у живого старика.

Я татарин на лицо да с фамилией хохляцкой.

Отчего ж в тоске кабацкой угодил под колесо.

Я зарезан без ножа, я прострелен, но не пулей.

Вы мою свечу задули, осень - темная душа.

С неба льет хмельная муть, для чего Ему я каюсь?

Скоро, верую, отмаюсь вместо крови в жилах ртуть.

Поэтичность языка, легковесная химера,

А в душе - любовь и вера разгребают облака.

Осень - старое жилище, осень - юные морозы,

Задубевшие березы ковыляют по Руси...

Осінь – мертві дощі, осінь – юні морози

Задубілі берези шкутильгають по Русі.

Осінь - п'яна річка, що затопила дорогу.

Осінь – смертна тривога у живого старого.

Я татарин на лице та з прізвищем хохляцьким.

Чому ж у тузі кабацької потрапив під колесо.

Я зарізаний без ножа, я прострілений, але не кулею.

Ви мою свічку задули, осінь – темна душа.

З неба ллє хмільна каламутня, для чого Йому я каюся?

Незабаром, вірую, відмаю замість крові в жилах ртуть.

Поетичність мови, легковажна химера,

А в душі – любов та віра розгрібають хмари.

Осінь - старе житло, осінь - юні морози,

Задубілі берези шкутильгають по Русі...