Она - ДДТ

За дверями вагона последнего,

(О-на)

Небеса провожали пропащего,

(О-на)

Целовали косой дождя летнего,

(О-на)

Прижимали к груди уходящего.

Расковала меня ночь бессонная,

Вынул я перспективу из скважины,

Закапал у вокзала всё черное,

Помолясь о здоровии вражины.

(О-на)

До отхода полвека проплакали,

(О-на)

Всё украдкой крестили молитвами,

(О-на)

Ушивали тоской да заплатами,

(О-на)

Напоив иноземными ритмами.

А я намазал на хлеб расстояние,

Захлебнулся мечтой родниковою,

На дорогу надел струны новые,

Да пустил под откос состояние.

Не пропал ещё голос, на месте глаза,

Наблюдаю, как в море играет гроза,

Не сверну я с дороги: один на пути

В небе крылья да ноги: «Что делать?" — лети.

За дверима вагона останнього,

(О-на)

Небеса проводжали зниклого,

(О-на)

Цілували косою дощу літнього,

(О-на)

Притискали до грудей ідучого.

Розкувала мене ніч безсонна,

Вийняв я перспективу зі свердловини,

Закапав біля вокзалу все чорне,

Помолячись за здоров'я ворожини.

(О-на)

До відходу півстоліття проплакали,

(О-на)

Всі крадькома хрестили молитвами,

(О-на)

Вшивали тугою та латками,

(О-на)

Напоївши іноземними ритмами.

А я намазав на хліб відстань,

Захлинувся мрією джерельною,

На дорогу надів струни нові,

Так пустив під укіс стан.

Не пропав ще голос, на місці ока,

Спостерігаю, як у море грає гроза,

Не згорну я з дороги: один на дорозі

У небі крила та ноги: «Що робити?» — лети.