Новая Россия - ДДТ

Как обезьяна, кормящая мёртвое дитя,

Не понимая, что плод неживой.

Как невеста, веруя, что мир — есть любовь,

И не свяжет рот её скотч,

Так и ты спишь с разбитой иллюзией,

Ослепшей от неона совой.

Но тени уже оторвались от предметов

В вашу первую брачную ночь.

Посмертная маска последних минут

Пророчит крутой перелом.

В этом новом погроме трудно понять,

Вскрыть самого себя.

Ось, на которой вселенная вертится —

В ржавой парадной лом.

Последнее соитие с этим миром ―

Ужас твоего Я.

Новая Россия, вылетающая из меня,

Врезался в окна юным рассветом нового дня…

Новая Россия, вылетающая из меня,

Больше зерна нашей любви, больше огня!

Гармония прекрасна, если не знать,

Что кричит у неё внутри.

Разорвёт от напряжения на этой войне,

Но другого выхода нет.

А в небе туманном сияет она

― Гори, моя звезда, гори!

Мы раненую Родину несем на спине,

Щурясь, выползая на свет.

Рэп новых галлов, вандалов и гуннов

Вялится мясом в седле.

Мир многомерен, скрипят измерения,

Вертится вертикаль.

У хозяина праздник — рабы и холопы

Делят крошки на царском столе.

А мы наблюдаем, как в этой строке

Вновь закаляется сталь.

Новая Россия, вылетающая из меня,

Врезался в окна юным рассветом нового дня,

Новая Россия, вылетающая из меня,

Больше зерна нашей любви, больше огня!

Новая Россия, вылетающая из меня,

Мёртвые хоронят своих мертвецов ― пустая возня,

Новая Россия, вылетающая из меня,

Новая Россия, выползающая из огня.

Як мавпа, що годує мертве дитя,

Не розуміючи, що плід неживий.

Як наречена, вірячи, що світ є любов,

І не зв'яже рот її скотч,

Так і ти спиш із розбитою ілюзією,

Осліплій від неону совою.

Але тіні вже відірвалися від предметів

У вашу першу шлюбну ніч.

Посмертна маска останніх хвилин

Пророкує крутий перелом.

В цьому новому погромі важко зрозуміти,

Розкрити самого себе.

Вісь, на якій всесвіт крутиться.

У іржавий парадний брухт.

Останнє поєднання з цим світом ―

Жах твого Я.

Нова Росія, що вилітає з мене,

Врізався у вікна юним світанком нового дня.

Нова Росія, що вилітає з мене,

Більше зерна нашого кохання, більше вогню!

Гармонія прекрасна, якщо не знати,

Що кричить у неї всередині.

Розірве від напруги на цій війні,

Але іншого виходу нема.

А в небі туманному сяє вона

- Гори, моя зірка, гори!

Ми поранену Батьківщину несемо на спині,

Жмурячись, виповзаючи на світло.

Реп нових галлів, вандалів та гунів

Велиться м'ясом у сідлі.

Світ багатомірний, скриплять виміри,

Вертить вертикаль.

У господаря свято — раби та холопи

Ділять крихти на царському столі.

А ми спостерігаємо, як у цьому рядку

Знову загартовується сталь.

Нова Росія, що вилітає з мене,

Врізався у вікна юним світанком нового дня,

Нова Росія, що вилітає з мене,

Більше зерна нашого кохання, більше вогню!

Нова Росія, що вилітає з мене,

Мертві ховають своїх мерців - порожня метушня,

Нова Росія, що вилітає з мене,

Нова Росія виповзає з вогню.