Ночь перед Рождеством - ДДТ

Как-то ехал я, перед Рождеством,

Погонял коня гужевым хлыстом,

На моём пути тёмный лес стоит,

Кто-то в том лесу воет и кричит.

Ехал к милой влёт за пятнадцать вёрст,

А вокруг метёт, только видно хвост,

Моего коня масти вороной,

Жди любимая, свижусь я с тобой.

Но вдруг слышу вой, конь мой дал галоп,

Ах ты боже мой, чуть не сел в сугроб,

Я обрез достал из тулупа свой,

И коню кричал: «Выручай родной!»

А нечистые за мной мчались так,

Что стал креститься я, пронзил душу страх,

Наугад палю из обреза я,

Эх бы пули мне да серебряные!

Господи помоги!

Эх, одолели меня эти враги!

Николай-угодник, защити!

Эх, доконали черти, мать их ети!

А до хутора уж рукой подать —

Мерзким упырям меня не догнать,

Вот и дом стоит где живёт моя,

Обведу святой круг вокруг дома я.

Коня на ворог я загнал и враз,

Сена чуть не стог дал ему за раз,

Ешь ты мой родной, ведь ты спас меня!

Ах ты, вороной!

— я хвалил коня.

Господи помоги!

Эх, одолели меня эти враги!

Николай-угодник, защити!

Эх, доконали черти, мать их ети!

Сохрани, — крещусь, — Богородица!

Когда назад помчусь, как распогодится,

Гальке дорогой постучал в окно —

Пришёл милый твой, доставай вино!

Из ковша хлебну вина, сердцу, мать,

Гальку обниму и пойдём мы спать,

Завтра ж мне в мороз, мчаться вновь домой,

Помоги Христос и мой вороной.

Господи помоги!

Эх, одолели меня эти враги!

Николай-угодник, защити!

Эх, доконали черти, мать их ети!

Господи помоги!

Эх, одолели меня эти враги!

Николай-угодник, защити!

Эх, доконали черти, мать их ети!

Якось їхав я перед Різдвом,

Поганяв коня гужовим батогом,

На моєму шляху темний ліс стоїть,

Хтось у тому лісі виє та кричить.

Їхав до милої влітки за п'ятнадцять верст,

А довкола мете, тільки видно хвіст,

Мого коня масті вороною,

Чекай кохана, я з тобою.

Але раптом чую виття, кінь мій дав галоп,

Ах ти боже мій, мало не сів у кучугуру,

Я обріз дістав із кожуха свій,

І коневі кричав: «Виручай рідний!»

А нечисті за мною мчали так,

Що став хреститися я, пронизав душу страх,

Навмання паллю з обрізу я,

Ех би кулі мені та срібні!

Господи допоможи!

Ех, здолали мене ці вороги!

Микола-угодник, захисти!

Ех, доконали чорти, мати їх їсти!

А до хутора вже рукою подати.

Мерзким упирям мене не наздогнати,

Ось і дім стоїть де живе моя,

Обведу святе коло довкола будинку я.

Коня на враг я загнав і враз,

Сена мало не стог дав йому за раз,

Їж ти мій рідний, адже ти врятував мене!

Ах ти, вороний!

- я хвалив коня.

Господи допоможи!

Ех, здолали мене ці вороги!

Микола-угодник, захисти!

Ех, доконали чорти, мати їх їсти!

Збережи, — хрищусь, — Богородице!

Коли назад помчуся, як погодиться,

Гальці дорогою постукав у вікно.

Прийшов милий твій, діставай вино!

З ковша хлібну вина, серцю, матір,

Гальку обійму і підемо ми спати,

Завтра мені в мороз, мчати знову додому,

Допоможи Христос і мій вороний.

Господи допоможи!

Ех, здолали мене ці вороги!

Микола-угодник, захисти!

Ех, доконали чорти, мати їх їсти!

Господи допоможи!

Ех, здолали мене ці вороги!

Микола-угодник, захисти!

Ех, доконали чорти, мати їх їсти!