Небо над озером - ДДТ

Небо над озером кружит и служит лучам заходящего солнца

Я на груди твоей долго искал не любви — понимания света.

Время прощается жизнью зеленой, вырвались умбра и стронций.

Смерть налетела и рвет, что осталось от нас и индейского лета.

Руки твои здесь остались держать голоса и запахи мира.

Помню, как ты обнимала глазами полет голубиного поля

Все, что здесь было осталось двоим — это я и пустая квартира.

Верность и трепет снегов за окном объяснили новые роли.

Все что кричало должно замолчать мешает узнать, как ты дышишь.

Вселенная в чашке воды на столе, испаряясь стала печалью.

Роль эту мне никогда не прожить, какую музыку слышишь.

Паузы сны, а вокруг тишина все что тебе я вручаю.

Небо над озером кружляє і служить променям заходу сонця

Я на груди твоїй довго шукав не любові — розуміння світла.

Час прощається життям зеленим, вирвалися умбра і стронцій.

Смерть налетіла і рве, що залишилося від нас та індіанського літа.

Руки твої тут залишилися тримати голоси і запахи світу.

Пам'ятаю, як ти обіймала очима політ голубиного поля

Все, що тут залишилося двом — це я і порожня квартира.

Вірність і трепет снігів за вікном пояснили нові ролі.

Все що кричало повинно замовкнути заважає дізнатися, як ти дихаєш.

Всесвіт у чашці води на столі, випаровуючись став смутком.

Роль цю мені ніколи не прожити, яку музику чуєш.

Паузи сни, а навколо тиша все що тобі я вручаю.