На краю - ДДТ

Прижала к стенке тоскливо гадость.

Когда нам страшно, этим тварям — радость.

Секунды боя, стоять не падать.

Всё это небо выпить, эту землю вмазать!

Выйти из системы, прочь из-под контроля.

Не жевать их схемы, не глотать их воли.

Стать между мирами тайной перехода.

Точками мгновений, пропастью свободы.

И вновь у бездны на краю мы захлебнёмся высотой

Твоей отчаянной любви, такой живой.

В плену неверных перспектив рассыплем наш речитатив,

Согрев дыханием своим твою весну…

Выйти из запоя пошлости и бреда.

Разорвать их стены временем победы.

Чтобы замечало небо наши звуки.

В серых кабинетах рассосались суки.

Притиснула до стіни тужно гидота.

Коли нам страшно, цим тварям радість.

Секунди бою стояти не падати.

Все це небо випити, цю землю вмастити!

Вийти із системи, геть з-під контролю.

Чи не жувати їх схеми, не ковтати їх волі.

Стати між світами таємницею переходу.

Точками миттєвостей, прірвою свободи.

І знову у безодні на краю ми захлинемося заввишки

Твого відчайдушного кохання, такого живого.

У полоні невірних перспектив розсиплемо наш речитатив,

Зігрів диханням своїм твою весну.

Вийти із запою вульгарності та марення.

Розірвати їхні стіни часом перемоги.

Щоб небо помічало наші звуки.

У сірих кабінетах розсмокталися сучки.