Музыкант - ДДТ

Сегодня — тыл, а завтра — фронт, чуть тоньше слышен звук туманный.

Вертелся юный горизонт в зубах со спичкой безымянной.

В его прищуре ни о чём живая музыка играла,

Она была его ключом и притяжение не держала.

На что способен этот джаз и от чего все эти звуки?

Так выворачивают нас, воткнув по локоть в сердце руки.

И где любовь оставит след, и что история сломала,

И сколько стоит этот бред, и почему всегда так мало?!

И даже морду кирпичом трубач заденет за живое,

Она узнает что по чём, что это «музыка» такое.

И разорвут её стихи до пьяной романтичной ноты,

Так гармоничны и легки весной рояли и фаготы.

На баррикадах пацифизм вновь нарывается на драку.

Опять бездарный мрачный *** идёт на нас с тобой в атаку.

И мы одни спиной к спине глядим на мраморные орды,

И пусть хоть целый мир в дерьме, мы эту грязь сольем в аккорды.

Сьогодні - тил, а завтра - фронт, трохи тонше чутний звук туманний.

Крутився юний горизонт у зубах зі сірником безіменною.

У його прищурі ні про що жива музика грала,

Вона була його ключем і притягнення не тримала.

На що здатний цей джаз і від чого всі ці звуки?

Так вивертають нас, встромивши по лікоть у серце руки.

І де любов залишить слід, і що історія зламала,

І скільки коштує це марення, і чому завжди так мало?!

І навіть морду цеглою трубач зачепить за живе,

Вона дізнається, що за тим, що це «музика» таке.

І розірвуть її вірші до п'яної романтичної ноти,

Так гармонійні і легкі навесні рояли і фаготи.

На барикадах пацифізм знову наривається на бійку.

Знову бездарний похмурий *** йде на нас з тобою в атаку.

І ми одні спиною до спини дивимося на мармурові орди,

І нехай хоч цілий світ у лайні, ми цей бруд зіллємо в акорди.