Когда един - ДДТ

Когда един, когда ты единочество стреляющих теней в лесу застывшем среди камней

и льдин,

Когда луна ползет по коже обмороженных берез по горло в спящем мире

И нож в руке разбойничий, стальной по сытой лире.

И видишь голоса, но не живые на слух неразличимые у ельни, звенящие сухими

камышами.

Когда на дальнем берегу огни деревни, взъерошенными псами, уныло воют в небо на

дугу.

В такие ночи мертвые стекаются на озеро, все павшие, убитые, слепые

Бредут, ощупывая тьму и не отпетый прах, все позабытые.

Когда твой телескоп разбился в небесах, когда луна, объединяя суету в единое и

цельное пространство.

Заморозила сырье непостоянства и во дворе висящее белье.

Когда один, один, играющий в войну так тихо и коварно я понимаю,

на бред похож мой Век

Меня в него не звали следы словами на снегу рифмуются бездарно

Соотношения эти никогда не создадут луну от них едва ли родится новый человек

Но, все ж един я с этими больными облаками рябой землею, лесом, озером и

мертвецами, и мертвецами, и мертвецами.

Коли єдиний, коли ти самота стріляючих тіней у лісі застиглому серед каміння

і льдин,

Коли місяць повзе по шкірі обморожених беріз по горло в сплячому світі

І ніж у руці розбійницький, сталевий за ситої ліри.

І бачиш голоси, але не живі на слух невиразні у ельні, що звенять сухими

очеретами.

Коли на далекому березі вогні села, скуйовдженими псами, похмуро виють у небо на

дугу.

Такі ночі мертві стікаються на озеро, всі загиблі, убиті, сліпі

Бредуть, обмацуючи темряву і не відпетий прах, всі забуті.

Коли твій телескоп розбився в небесах, коли місяць, об'єднуючи суєту в єдине і

цілісний простір.

Заморозила сировину непостійності і у дворі білизну.

Коли один, один, який грає у війну так тихо і підступно я розумію,

на марення схожий мій Вік

Мене в нього не звали сліди словами на снігу римуються бездарно

Ці співвідношення ніколи не створять місяць від них, чи народиться нова людина.

Але, все є єдиний з цими хворими хмарами рябою землею, лісом, озером і

мерцями, і мерцями, і мерцями.