Храм - ДДТ

На холодном, хмельном, на сыром ветру царь стоит белокаменный,

А вокруг черными воронами старухи свет дырявят поклонами.

А вороны заморскими кенгуру пляшут на раскидистых лапах крестов,

А кресты золочеными девами кряхтят под топорами молодцов.

Царские врата пасть раззявили — зубы выбиты, аж, кишки видны.

Иконы комьями кровавыми благословляют проклятия войны.

Вой стоит, будто бабы на земле в этот мертвый час вдруг рожать собрались.

Ох, святая мать, ох, святой отец, что ж ты делаешь, Егор!

Перекрестись!

А грозный командир, опричник Егор, кипит на ветру, ухмыляется, —

Ах, вы дураки, м*дачье, позор ваш в эту конуру не вмещается.

Верный пес царя грозного Иосифа, скачет Егор в счастливую жизнь.

Старое к чертовой сносим мы, новая вера рванет — ложись !

Небо треснуло медным колоколом, залепил грязный свет слюнявые рты.

Вороны черными осколками расплевали кругом куски тишины.

Купола покатились, как головы, стены упали медленно

От сабель нежданных половцев…

Пошли-ка домой.

Слишком ветрено.

На холодному, хмільному, на сирому вітрі цар стоїть білокам'яний,

А навколо чорними воронами старої світло дірять поклонами.

А ворони заморськими кенгуру танцюють на розлогих лапах хрестів,

А хрести золоченими дівами кректують під сокирами молодців.

Царські ворота пащу роззявили — зуби вибиті, аж кишки видно.

Ікони комами кривавими благословляють прокляття війни.

Вій стоїть, ніби баби на землі в цю мертву годину раптом народжувати зібралися.

Ох, свята мати, ох, святий отче, що ти робиш, Єгоре!

Перехрестись!

А грізний командир, опричник Єгор, кипить на вітру, посміхається, —

Ах, ви, дурні, м*дачі, ганьба ваша в цю будку не вміщається.

Вірний пес царя грізного Йосипа, скаче Єгор у щасливе життя.

Старе до чортової зносимо ми, нова віра рве — лягай!

Небо тріснуло мідним дзвоном, заліпило брудне світло слиняві роти.

Ворони чорними осколками розплювали навколо шматки тиші.

Куполи покотилися, як голови, стіни впали повільно

Від шабель несподіваних половців...

Ходімо додому.

Занадто вітряно.