Хор - ДДТ

Когда уходит герой, остаётся хор.

Но коллективный секс для меня — перебор.

У меня от него стерео-токсикоз,

И я живу здесь один, среди змей и стрекоз.

Я дышу лесом, вдалеке от могил

Равноправия, братства, иных иллюзий.

Где хор правит бал, а я оттуда свалил,

Я с муравьями теперь в союзе.

А вдалеке огни, там горит Город.

Хор-мегаполис.

Его суть — голод.

Что не имеет конца, не помнит начала.

Я не нашёл там опоры, меня укачало.

Смысловики плодят смыслы, толпа их ест.

В хоре всегда найдётся парочка мест.

Занимаем нишу, проходим, ждём —

Короткое счастье под бесконечным дождём.

Толпа всё видит и слышит, она в нас на века.

Но память её, как всегда, коротка.

В толпе нельзя падать, нужно идти,

И неважно, что сбилась она с пути.

Идея жива, пока не вышла в тираж.

Когда один — ты герой, в толпе ты — фарш.

Оглянись, все затылки твои видны.

В толпе ты бессмертен, в толпе нет вины.

Море, людское море…

Всё тонет в хоре — его мажоре.

Всё, что любили, почти пропало.

Следят за нами чужие звуки.

Хор запускает в нас своё ядовитое жало

И похотливо снимает брюки.

Я по парадным-подъездам крадусь вором.

К тебе родная, этой серьёзной ночью.

Увижу нас с тобой вдвоём воочию:

Чего мы стоим, когда не хором?

Пойдём со мной, на хрена тебе эти консервы?

Люди из стали, их больные нервы.

Одинаковые машины и гениталии.

Мысли из теста, их мечты о талии.

Когда уходит герой, остаётся хор.

Угадайте с трёх раз, кто его дирижёр?

Я устал выживать, предпочитаю жить.

Когда ты свободен, тебя невозможно убить.

Море, людское море…

Всё тонет в хоре — его мажоре.

Коли йде герой, залишається хор.

Але колективний секс для мене – перебір.

У мене від нього стерео-токсикоз,

І я живу тут один, серед змій та бабок.

Я дихаю лісом, далеко від могил

Рівноправності, братерства, інших ілюзій.

Де хор править бал, а я звідти звалив,

Я з мурахами тепер у союзі.

А далеко вогні, там горить Місто.

Хор-мегаполіс.

Його суть – голод.

Що немає кінця, не пам'ятає початку.

Я не знайшов там опори, мене захитало.

Сенсники плодять смисли, натовп їх їсть.

У хорі завжди знайдеться кілька місць.

Займаємо нішу, проходимо, чекаємо

Коротке щастя під безкінечним дощем.

Натовп все бачить і чує, він у нас на віки.

Але її пам'ять, як завжди, коротка.

У натовпі не можна падати, треба йти,

І не має значення, що збилася вона з дороги.

Ідея жива, доки не вийшла в тираж.

Коли один – ти герой, у натовпі ти – фарш.

Оглянься, всі потилиці твої видно.

У юрбі ти безсмертний, у юрбі немає провини.

Море, людське море.

Все тоне в хорі – його мажорі.

Все, що любили, майже зникло.

Слідкують за нами чужі звуки.

Хор запускає в нас своє отруйне жало

І хтиво знімає штани.

Я по парадних під'їздах крадусь злодієм.

До тебе рідна, цієї серйозної ночі.

Побачу нас із тобою удвох на власні очі:

Чого ми варті, коли не хором?

Ходімо зі мною, на хріна тобі ці консерви?

Люди зі сталі, їхні хворі на нерви.

Одинакові машини та геніталії.

Думки з тіста, їхні мрії про талію.

Коли йде герой, залишається хор.

Вгадайте із трьох разів, хто його диригент?

Я втомився виживати, волію жити.

Коли ти вільний, тебе неможливо вбити.

Море, людське море.

Все тоне в хорі – його мажорі.