Герой - ДДТ

Ты думал, что здесь легко встать высоко полететь, глубоко не упасть,

познать этот мир и остаться счастливым,

Ты принёс в него веру, добро и кулак, нарезая любовь, раздавал просто так,

всем кто хотел — ты всех осчастливил.

Припев:

Теперь у тебя одна скучная комната ты в тёмных очках ждёшь конца света,

Душа в теле женщины ищет, но не дома ты, ты там, где на брошенных стенах

желтеют газеты.

Ты думал, что вечны тело и мир и все подвластно — судьба и Памир,

что Бог подарил эту жизнь совершенно бесплатно,

Но ты не заметил, как кончился газ, и смыло с врагами любовь в унитаз, и,

водя по щеке ржавой бритвой, ты не узнал себя.

Припев:

Теперь у тебя одна скучная комната ты в тёмных очках ждёшь конца света,

Душа в теле женщины ищет, но не дома ты, ты там, где на брошенных стенах

желтеют газеты.

В тебя целятся, но не хотят стрелять, мы стоим столько, сколько можем отдать

Люди абсурдны, мир сходит с ума, чтобы быть счастливым,

Кончилось небо, сгорели мосты, и забыв твое имя, приносят цветы,

Туда, где ты всех победил, стал абсолютно счастливым.

Припев:

Теперь у тебя одна скучная комната ты в тёмных очках ждёшь конца света,

Душа в теле женщины ищет, но не дома ты, ты там, где на брошенных стенах

желтеют газеты.

Ти думав, що тут легко стати високо полетіти, глибоко не впасти,

пізнати цей світ і залишитися щасливим,

Ти приніс у нього віру, добро і кулак, нарізуючи любов, роздавав просто так,

усім хто хотів—ти всіх ощасливив.

Приспів:

Тепер у тебе одна нудна кімната ти в темних окулярах чекаєш кінця світу,

Душа в тілі жінки шукає, але не вдома ти, ти там, де на кинутих стінах

жовтіють газети.

Ти думав, що вічні тіло і мир і все підвладно — доля і Памір,

що Бог подарував це життя абсолютно безкоштовно,

Але ти не помітив, як скінчився газ, і змило з ворогами кохання в унітаз, і,

водячи по щоці іржавою бритвою, ти не впізнав себе.

Приспів:

Тепер у тебе одна нудна кімната ти в темних окулярах чекаєш кінця світу,

Душа в тілі жінки шукає, але не вдома ти, ти там, де на кинутих стінах

жовтіють газети.

В тебе ціляться, але не хочуть стріляти, ми стоїмо стільки, скільки можемо віддати

Люди абсурдні, світ сходить з розуму, щоб бути щасливим,

Скінчилося небо, згоріли мости, і забувши твоє ім'я, приносять квіти,

Туди, де ти всіх переміг, став абсолютно щасливим.

Приспів:

Тепер у тебе одна нудна кімната ти в темних окулярах чекаєш кінця світу,

Душа в тілі жінки шукає, але не вдома ти, ти там, де на кинутих стінах

жовтіють газети.