Этот город - ДДТ

Не спеши.

Не пугайте тишину.

В старом парке на тропе.

Не дыши.

Мы пойдем по одному

В этой праздничной толпе.

Мы дойдем до темноты,

До начала всех начал,

У Фонтанки ждет причал,

Мнется ангел у черты.

Этот город у себя в плену,

Свет с обратной стороны спины.

Что придет передо мной во тьму,

Там, где звезды больше не видны.

Это небо злая простыня

На глазах зарытых в потолок.

Пляшет ночь у вечного огня,

Мы заложники твоих дорог.

Помолчим.

Ничего не говорим,

Подойдет к тебе сама.

Вот лучи.

Одинокая Луна,

Только окна отвори.

Вышла тень из немоты,

Режет правду как алмаз.

Ночь, дворняга доброты,

Что-то видит возле нас.

Этот город у себя в плену,

Свет с обратной стороны спины.

Что придет передо мной во тьму,

Там, где звезды больше не видны.

Это небо злая простыня

На глазах зарытых в потолок.

Пляшет ночь у вечного огня,

Мы заложники твоих дорог.

Не поспішай.

Не лякайте тиші.

Старий парк на стежці.

Не дихай.

Ми підемо по одному

У цьому святковому натовпі.

Ми дійдемо до темряви,

До початку всіх почав,

У Фонтанки чекає причал,

Меніться ангел у межі.

Це місто у себе в полоні,

Світло зі зворотного боку спини.

Що прийде переді мною в темряву,

Там, де зірки більше не видно.

Це небо зле простирадло

На очах закопаних у стелю.

Танцює ніч біля вічного вогню,

Ми заручники твоїх доріг.

Помовчимо.

Нічого не говоримо,

Підійде до тебе сама.

Ось промені.

Самотній місяць,

Тільки вікна відчини.

Вийшла тінь із німоти,

Ріже правду як алмаз.

Ніч, дворняга доброти,

Щось бачить біля нас.

Це місто у себе в полоні,

Світло зі зворотного боку спини.

Що прийде переді мною в темряву,

Там, де зірки більше не видно.

Це небо зле простирадло

На очах закопаних у стелю.

Танцює ніч біля вічного вогню,

Ми заручники твоїх доріг.