Эмигрантская - ДДТ

Закопали штыки мы у Белой реки, где разбились до дна о начало.

Что ж поеду туда, где живая вода там с мечтой покурю у причала.

Что ж поеду туда, где живая вода там с мечтой помолчу у причала.

Я до дома дойду, и достану беду, чемоданы разбив у порога.

Разорву провода, сплюну все города и забуду обратно дорогу.

Разорву провода, сплюну все города и забуду обратно дорогу.

На ступени присев, недород, недосев, вижу в небе у старого дома.

А напротив в окне, или кажется мне, нежный взгляд ваш до боли знакомый.

А напротив в окне, или кажется мне, светлый взгляд ваш до боли знакомый.

Заведу разговор, что ни бабник, ни вор, просто долго на родине не был.

Что как глупый птенец, воевал за дворец, а вернулся вот к синему небу.

Что как блудный птенец, воевал за дворец, а вернулся вот к синему небу.

Закопали штыки…

Закопали багнети ми у Білої річки, де розбилися до дна про початок.

Що поїду туди, де жива вода там із мрією покурю біля причалу.

Що поїду туди, де жива вода там з мрією помовчу біля причалу.

Я додому дійду, і дістану біду, валізи розбивши біля порога.

Розірву дроти, сплюну всі міста і забуду назад дорогу.

Розірву дроти, сплюну всі міста і забуду назад дорогу.

На ступені присівши, недорід, недосів, бачу в небі у старого будинку.

А навпаки в вікні, або здається мені, ніжний погляд ваш до болю знайомий.

А напроти у вікні, або здається мені, світлий погляд ваш до болю знайомий.

Заведу розмову, що ні бабник, ні злодій, просто довго на батьківщині не був.

Що як дурне пташеня, воював за палац, а вернувся ось до синього неба.

Що як блудне пташеня, воював за палац, а вернувся ось до синього неба.

Закопали багнети.