Духи - ДДТ

Получилось так, что не кончали мы, духи бледные.

Соблазнили нас наши рты, умы, думы вредные.

Духи бесятся, радость портится в морозильниках.

Что-то падает, погода ссорится на полтинниках.

Мы гулящие, мы пропащие в этом времени.

Чертям по рогам, други павшие у бога в темени.

Очнулися, шерстяная жизнь не чешется.

Только духи душе от ног до ушей мерещатся.

Распустилась луна, рухнула высь,

Затрещала любовь, по пересохшим углам.

Поднялась на смерть — эй, жизнь, брысь.

Разлито все — это все по нам.

Заскрипели полы.

Зазвенело окно, да, погас свет.

Был вчера у царя, по усам текло, а меня нет!

Вийшло так, що не кінчали ми, духи бліді.

Спокусили нас наші роти, уми, думи шкідливі.

Духи бісться, радість псується в морозильниках.

Щось падає, погода свариться на полтинниках.

Ми, що гуляють, ми зниклі в цьому часі.

Чортям по рогах, друзі загиблих у бога в темряві.

Очнулися, вовняне життя не свербить.

Тільки духи душі від ніг до вух мерехтять.

Розпустився місяць, впала висота,

Затріщало кохання, по пересохлих кутках.

Піднялася на смерть — гей, життя, брись.

Розлито все — це все за нами.

Заскрипіла підлога.

Задзвеніло вікно, так, погасло світло.

Був учора у царя, по вусах текло, а мене ні!