Drachensee - Dauþuz

Im Jahre 429, im hohen Alpengebürg

Erschien ein Missionar, der Magnus ward genannt

Bekehrte all die Heiden dort, zu seinem Christengott

Alsbald erzählten ihm seine Schafe, vom Golde im alten Berg

Heuchlerisch predigte er Wasser und trank nur den besten Wein

Schickte seine Jünger, für Brot und Absolution in den Berg hinein

Hoch über der Grube, an der Heidenstatt baute er ein Gotteshaus

Alles ward dort aus reinem Gold, für seinen Gott und sich allein

Er nahm sich alle Frauen, in ihrer ersten Hochzeitsnacht

Sie schufteten für ihn in Lumpen, er kleidete sich in edelster Pracht

Einst nahm ein armer Greis aus Verzweiflung zwei Gran des Goldes

So schlug er ihn vor aller Augen

Mit goldenen Nägeln, an sein heiliges Kreuz

Der Berggeist nun zutiefst erbost, beschwor seinen übelsten Rächer

Magnus trank zu dieser Stund, Wein aus seinem edelsten Becher

Da grollte der Berg, aus des Stollen Mund quoll wütende Gischt

Die Grube, das Dorf, die Christenschafe;

hat das Wasser erwischt

Aus dem jungfräulichen Schlund, des eisblauen kalten Sees

Entfuhr der funkenstobende Drache, dampfend, glühend ins Kirchenschiff

Zerfetze Magnus Körper und vernichtete alles was hier einstmals stand

Zischend stieg er in die Teufe, mit Magnus Seel und allem Gold

Mystisch und still liegt der Drachensee, zwischen grauen Felsentürmen

Doch ein klägliches Jammern und Beten, ist jede Nacht zu vernehmen

Auf ewig verdammt, Magnus am Grund, allein mit seinem Gold

Täglich labt sich der Drachenschlund, am Körper des Verfluchten

У 429 р. у високих Альпах

З’явився місіонер, якого звали Магнус

Навернув усіх тамтешніх язичників до свого християнського Бога

Відразу вівці розповіли йому про золото в старій горі

Він лицемірно проповідував воду і пив тільки найкраще вино

Послав своїх учнів на гору за хлібом і відпущенням

Високо над ямою, на Гайденштатті, він побудував дім Божий

Там все було зроблено з чистого золота, для його Бога і для нього самого

Він взяв усіх дружин у першу шлюбну ніч

Трудилися за нього в лахмітті, він одягався в найтонший блиск

Одного разу бідний старий від розпачу взяв дві крупинки золота

Тож побив його на очах у всіх

З золотими цвяхами, до свого святого хреста

Гірський дух, тепер глибоко розлючений, викликав свого найгіршого месника

У цю годину Магнус пив вино зі своєї найкращої чашки

Тоді гора загуркотіла, гнівні бризки хлинули з гирла тунелю

Яма, село, християнська вівця;

ловив воду

З незайманої ущелини, крижане холодне озеро

Дракон, реваючи іскрами, понесся, парячи, світячись, у наву

Подрібніть тіло Магнуса і знищить усе, що колись тут стояло

Він шипів у глибину разом із Магнусом Сілом і всім золотом

Драхензее лежить містично й тихо між сірими скельними вежами

Але жалібний плач і молитва можна почути щовечора

Проклятий назавжди, Магнус на дні, наодинці зі своїм золотом

Пасти дракона щодня бенкетують тілом проклятого