Der Bergschmied I - Mein Berg - Dauþuz

Nun sitz ich hier auf meinem Berg

Das Feuer der Esse wärmt mir meinen Rücken

Mein Blick, er schweift über den mir geliebten Eichenwald

So lang, so fern, begann was niemand weiß und niemals wissen wird

Jahrzehnte, Jahrhunderte, Jahrtausende, zogen an mir vorüber

Wie des Berges immerwährende Wasserlösung

Dies ist die Sage, die ich selbst verfasst

Von Glück und Klage, geliebt und oft verhasst

Vom Tod wie Leben, bin ich längst verwaist

Mensch oder Dämon, gar ein Gott oder einfach elend Geist?

Als war es gestern, lebt in mir jedwede Erinnerung fort

Vater, Mutter, mein geliebtes Weib, wie auch meine Kinder

Zu keiner Zeit verging der Schmerz, allein ging ich meine weit’ren Pfade

All dies ist allgegenwärtig und ewig wie mein Selbst

Dies ist die Sage, die ich selbst verfasst

Von Glück und Klage, geliebt und oft verhasst

Vom Tod wie Leben, bin ich längst verwaist

Mensch oder Dämon, gar ein Gott oder einfach elend Geist?

Тепер я сиджу тут, на своїй горі

Вогонь кузні зігріває мені спину

Мій погляд блукає по улюбленому дубу

Так давно, поки що почалося те, чого ніхто не знає і ніколи не дізнається

Пройшли повз мене десятиліття, століття, тисячоліття

Як вічний розчин води гори

Це сага, яку я написав сам

Щастя і лементу, любив і часто ненавидів

Від смерті, як життя, я давно осиротів

Людина чи демон, навіть бог чи просто жалюгідний дух?

Ніби це було вчора, кожен спогад живе в мені

Батько, мати, моя кохана дружина, а також мої діти

Ніколи біль не зникав, один я пішов своїми дальніми стежками

Усе це всюдисуще й вічне, як моє Я

Це сага, яку я написав сам

Щастя і лементу, любив і часто ненавидів

Від смерті, як життя, я давно осиротів

Людина чи демон, навіть бог чи просто жалюгідний дух?