Уйду утром - Da Gudda Jazz

Неизменно в памяти лицо твое — гладкий глянец.

Знает только мебель и мы вдвоем.

Нам было классно.

Соседи за стеной.

Бьем посуду, пьем — поем.

Остановите танец… Танец наших тел истерзанных самими собой.

Припев:

Но, я — из лета, а ты — из холодных зим.

Я — из подвалов, а ты — с последних этажей домов.

Милая кому мы пи**им?

— Врядли это любовь…

Я уйду утром и за собою не закрою дверь, даже.

Ты проснешься одна, я оставлю пустую постель, нашу.

Выпивай, испепеляй мое нутро до дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До талого… Талого…

Ты — ненавидишь утро, пустоту, в ком-то тускло и грустно тут.

Хруст снега за окном, поток людей — незнаешь их… Пусть идут!

Мысли обо мне, но снова быстро надоела,

Ты так верно решила со мной играть мне на нервах!

Не надо думать о завтра, ведь эти пули на завтрак

Так обжигают сжимая сердце твое, и назад нет пути…

Ищи меня впереди, но в нашей песне лишь один мотив,

Мне утром рано надо уйти!

Припев:

Но, я — из лета, а ты — из холодных зим.

Я — из подвалов, а ты — с последних этажей домов.

Милая кому мы пи**им?

— Врядли это любовь…

Я уйду утром, и за собою не закрою дверь, даже.

Ты проснешься одна, я оставлю пустую постель, нашу.

Выпивай, испепеляй мое нутро до дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До талого… Талого…

Но, я — из лета, а ты — из холодных зим.

Я — из подвалов, а ты — с последних этажей домов.

Милая кому мы пи**им?

— Врядли это любовь…

Врядли это любовь…

Незмінно в пам'яті твоє обличчя — гладкий глянець.

Знає лише меблі і ми вдвох.

Нам було класно.

Сусіди за стіною.

Б'ємо посуд, п'ємо—співаємо.

Зупиніть танець… Танець наших тіл змучених самими собою.

Приспів:

Але, я — з літа, а ти — з холодних зим.

Я — з підвалів, а ти — з останніх поверхів будинків.

Мила кому ми піємо?

— Навряд чи це кохання…

Я піду вранці і за собою не зачиню двері, навіть.

Ти прокинешся одна, я залишу порожню постіль, нашу.

Випивай, спопеляй моє нутро до дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До талого… Талого…

Ти ненавидиш ранок, порожнечу, в комусь тьмяно і сумно тут.

Хрускіт снігу за окном, потік людей — незнаєш їх... Нехай ідуть!

Думки про мене, але знову швидко набридла,

Ти так вірно вирішила зі мною грати мені на нервах!

Не треба думати про завтра, адже ці кулі на сніданок

Так обпалюють стискаючи серце твоє, і назад немає шляху…

Шукай мене попереду, але в нашій пісні лише один мотив,

Мені рано рано треба піти!

Приспів:

Але, я — з літа, а ти — з холодних зим.

Я — з підвалів, а ти — з останніх поверхів будинків.

Мила кому ми піємо?

— Навряд чи це кохання…

Я піду вранці, і за собою не зачиню двері, навіть.

Ти прокинешся одна, я залишу порожню постіль, нашу.

Випивай, спопеляй моє нутро до дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До дна (до дна), до тла (до тла), до талого.

До талого… Талого…

Але, я — з літа, а ти — з холодних зим.

Я — з підвалів, а ти — з останніх поверхів будинків.

Мила кому ми піємо?

— Навряд чи це кохання…

Навряд чи це кохання…