Скоро буду - Da Gudda Jazz

Который час там у тебя?

Наверно меня там часто матерят…

Но, я верю, что всему виной — твое сердце,

Что бьется, аж тесно моему…

А я — жду Рандеву, наяву.

Я не думаю ни о чем больше.

Скоро буду я — бурями, пулями.

Меня — не остановить, точно!

Я ломаю время, слепо в поясах теряюсь.

Каждой каплей в иллюминатор не представлять тебя насквозь.

Улетаю далеко из-за нот,

И спасает только WEB и недолгий звонок.

Но, я вспоминаю тебя так часто.

Не бывало ведь даже часа без тебя.

Ну-ка дай мне шанс пополам поделиться, мчаться.

Твой дом мне нужен, мой поворот — твой город.

А мы — пока кружим.

Буду скоро…

Припев:

Когда поезда, самолеты опять унесут меня за километры,

И в памяти пусть даже мир позабудет об этом.

Одна!

И на года!

Ведь нагадало нам небо, теперь — я буду ветром!

Ветром.

И воровать тебя у лета!

Пока меня мотает по городам —

Каратает дни моя Алма-Ата…

И перед сном поминаю ее милым

Или иным словом, она — ждет меня.

Ее — дворы, дома, подворотни и родные кварталы…

Дорогая свора Da Gudda, город «А», я — скоро буду.

Лето, +40!

В тени давлюсь соком.

Пекло в аду словно.

И я кладу снова строки на бит, меня не остановить.

Меня жди мой город.

Даю слово, — буду скоро!

Я приеду, я — не предал.

Ты, поверь мне.

И при этом ты поведай, как попал в плен.

Мой фантом в дом, в родном городе.

В твоем и в том, потом — в одно целое.

Припев:

Когда поезда, самолеты опять унесут меня за километры,

И в памяти пусть даже мир позабудет об этом.

Одна!

И на года!

Ведь нагадало нам небо, теперь — я буду ветром!

Ветром.

И воровать тебя у лета!

Не забуду думать о тебе,

Как бы не был даже далеко.

Вспоминай обо мне, как о тепле,

Пока я к тебе бегом.

Скоро буду рядом мой дом, — не ищи для меня замены.

Знай, все бы отдал, чтобы быть тут до зари.

Я улетел надолго, про тебя расскажем городам,

Но скоро, я вернусь, и тогда…

Припев:

Когда поезда, самолеты опять унесут меня за километры,

И в памяти пусть даже мир позабудет об этом.

Одна!

И на года!

Ведь нагадало нам небо, теперь — я буду ветром!

Ветром.

И воровать тебя у лета!

И воровать тебя у лета…

Яка година там у тебе?

Напевно, мене там часто матерять.

Але, я вірю, що всьому виною твоє серце,

Що б'ється, аж тісно моєму…

А я — чекаю Рандєву, наяву.

Я не думаю ні про що більше.

Скоро буду я — бурями, кулями.

Мене — не зупинити, точно!

Я ламаю час, сліпо в поясах гублюся.

Кожною краплею в ілюмінатор не представляти тебе наскрізь.

Відлітаю далеко через ноти,

І рятує тільки WEB і недовгий дзвінок.

Але, я згадую тебе так часто.

Адже не було навіть години без тебе.

Ану дай мені шанс навпіл поділитися, мчати.

Твій дім мені потрібен, мій поворот — твоє місто.

А ми — поки кружляємо.

Буду скоро...

Приспів:

Коли поїзди, літаки знову віднесуть мене за кілометри,

І в пам'яті нехай навіть світ забуде про це.

Одна!

І на року!

Адже нагадало нам небо, тепер — я буду вітром!

Вітром.

І крати тебе у літа!

Поки мене мотає по містах

Коротить дні моя Алма-Ата…

І перед сном поминаю її милим

Або іншим словом, вона чекає на мене.

Її — двори, будинки, підворіття та рідні квартали...

Дорога зграя Da Gudda, місто «А», я незабаром буду.

Літо +40!

В тіні давлюся соком.

Ад в пеклу немов.

І я кладу знову рядки на біт, мене не зупинити.

На мене чекай моє місто.

Даю слово,— буду скоро!

Я приїду, я не зрадив.

Ти повір мені.

І при цьому ти повідай, як потрапив у полон.

Мій фантом у будинок, рідному місті.

У твоєму і тому, потім — в одне ціле.

Приспів:

Коли поїзди, літаки знову віднесуть мене за кілометри,

І в пам'яті нехай навіть світ забуде про це.

Одна!

І на року!

Адже нагадало нам небо, тепер — я буду вітром!

Вітром.

І крати тебе у літа!

Не забуду думати про тебе,

Як би не був навіть далеко.

Згадуй про мене, як про тепла,

Поки що я до тебе бігом.

Незабаром буду поряд мій будинок,— не шукай для мене заміни.

Знай, все б віддав, щоб бути тут до зорі.

Я полетів надовго, про тебе розповімо містам,

Але скоро, я вернусь, і тоді...

Приспів:

Коли поїзди, літаки знову віднесуть мене за кілометри,

І в пам'яті нехай навіть світ забуде про це.

Одна!

І на року!

Адже нагадало нам небо, тепер — я буду вітром!

Вітром.

І крати тебе у літа!

І красти тебе у літа…