Андерсон - Da Gudda Jazz

Как стало так непонятно.

Вроде бы мы шли на попятной.

Играли в веру, в любовь, но в какой-то момент были на небе пятна.

Он подумал: «Ну вот, докатились…" — это грустно и как-то обидно.

Рандеву!

На глазах её сырость.

Это Баста, «Тут Солнца не видно!».

Он гадал, как же так это вышло?

Вроде вы говорили о правде;

Но у правды той гнилое днище, и кому-то пора бы тут падать.

Вера сбила в осколки надежду, и понятно чего было мало.

И когда ты снимала одежду… Расскажи!

Ты о нас вспоминала?

А мы мечтали улететь за тридевять земель —

Чтобы никто не нашел, чтобы никто не посмел

Тронуть ваш замок, что оказался песчаным,

Волной смыло песок, а вместе с ним обещания.

Да, пусть будет уроком!

Впереди дорога —

Не повод стоять, разбиваясь о камни долго-долго.

Он помнит все слова.

Попробуй их уничтожь.

Актриса, браво!

Отыграла, да…

Припев:

Это красивая ложь!

О ней уже не забыть, ее уже не стереть.

Это красивая ложь!

Ничего не изменить, осталось только петь.

Это красивая ложь!

Я отдам себя в руки судьбе.

Это красивая ложь — о тебе и обо мне;

как ты красивая!

Я ждал тебя будто бы лет сто!

Я знал тебя будто бы с детства.

Нет цифр и чисел, и мыслей, и слов — всё чисто и честно:

Я весь твой!

Я c холодной зимой, летом, осенью, весной

Не находил себе места.

Ты теперь здесь.

Да, ты со мной!

Наконец-то.

Наверно это важная наша победа над бесбашеным каждым моментом.

Над моей утраченной верой в любовь — и за это тебе буду предан.

Под закатом или рассветом, голубым, фиолетовым небом,

Холодной зимой, весной, осенью, летом — я тебя никому не отдам.

И сколько не было бы с ними дней не до того,

Как нас не закружило в страстном танце,

Теперь кроме тебя не надо мне никого,

Ведь ты прекрасна, как героиня из сказок Ганса.

Как же так можно?

До тебя и правда была ложью,

Всё было сложно, всё было можно, всё было пошло, аж тошно.

Что ж… Не запутаться — это нарочно…

Всё это прошло, всё это в прошлом.

Припев:

Это красивая ложь!

О ней уже не забыть, ее уже не стереть.

Это красивая ложь!

Ничего не изменить, осталось только петь.

Это красивая ложь!

Я отдам себя в руки судьбе.

Это красивая ложь — о тебе и обо мне;

как ты красивая!

Август, 2016.

Як стало так незрозуміло.

Начебто ми йшли на задній.

Грали в віру, в любов, але в якийсь момент були на небі плями.

Він подумав: «Ну ось, докотилися...» — це сумно і якось прикро.

Рандеву!

На очах її вогкість.

Це Баста, «Тут Сонця не видно!».

Він гадав, як так це вийшло?

Начебто ви говорили про правду;

Але у правди тій гнилий днище, і комусь пора би тут падати.

Віра збила в осколки надію, і зрозуміло чого було мало.

І коли ти знімала одяг... Розкажи!

Ти про нас згадувала?

А ми мріяли полетіти за тридев'ять земель —

Щоб ніхто не знайшов, щоб ніхто не посмів

Зачепити ваш замок, що виявився піщаним,

Хвильою змило пісок, а разом з ним обіцянки.

Так, хай буде уроком!

Попереду дорога—

Не привід стояти, розбиваючись про каміння довго-довго.

Він пам'ятає всі слова.

Спробуй їх знищи.

Актриса, браво!

Відіграла, так…

Приспів:

Це гарна брехня!

Про неї вже не забути, її вже не стерти.

Це гарна брехня!

Нічого не змінити, залишилося тільки співати.

Це гарна брехня!

Я віддам себе в руки долі.

Це гарна брехня—про тебе і про мене;

як ти гарна!

Я чекав тебе ніби років сто!

Я знав тебе ніби з дитинства.

Немає цифр і чисел, і думок, і слов — все чисто і чесно:

Я весь твій!

Я з холодною зимою, влітку, восени, навесні

Не знаходив собі місця.

Ти зараз тут.

Так, ти зі мною!

Нарешті.

Напевно, це важлива наша перемога над безбашеним кожним моментом.

Над моєю втраченою вірою в любов — і за це тобі буду відданий.

Під заходом сонця або світанком, блакитним, фіолетовим небом,

Холодної зими, навесні, восени, влітку — я тебе нікому не віддам.

І скільки не було би з ними днів не до того,

Як нас не закружляло в пристрасному танці,

Тепер крім тебе не треба мені нікого,

Адже ти прекрасна, як героїня з казок Ганса.

Як же так можна?

До тебе і правда була брехнею,

Все було складно, все було можна, все пішло, аж нудно.

Що ж... Не заплутатися — це навмисне...

Все це минуло, все це минуле.

Приспів:

Це гарна брехня!

Про неї вже не забути, її вже не стерти.

Це гарна брехня!

Нічого не змінити, залишилося тільки співати.

Це гарна брехня!

Я віддам себе в руки долі.

Це гарна брехня—про тебе і про мене;

як ти гарна!

Серпень 2016 року.