En attendant - Claude François

Bien sûr, je vais marcher un peu trop vite

Conduire un peu trop vite aussi

Bien sûr, je vais parler un peu trop fort

Et rire un peu trop fort aussi

Bien sûr, je vais sortir un peu trop

Et boire un peu trop aussi

Mais que peut-on faire d´autre

A la fin d´une histoire d´amour, aussi?

Bien sûr, je m´en sortirai sans toi

Un jour, sauf peut-être lorsqu´il pleuvra

Et que je serai un peu plus seul que d´habitude

Bien sûr, je t´oublierai comme je le dois

Sauf peut-être lorsqu´il me semblera entendre ton nom

Oh oui, bien sûr, je rirai un jour d´avoir pu croire

Que ma douleur ait tué la lune et le printemps et même les fleurs

Oh oui, bien sûr, je t´oublierai sans doute un jour, plus tard

Mais que m´importe en attendant

Oui, en attendant

Qui va m´aider à exister?

Qui va m´aider à supporter

Ce temps qui ne veut pas passer?

Oui, en attendant

Je n´aimerai plus ceux que j´aime

Je ne serai jamais le même

Je ne dirai jamais «je t´aime»

Voilà, je crois que l´on s´est tout dit

Il ne nous reste plus qu´à se quitter, cette fois

Et quand tu partiras

Inutile de te retourner, cette fois

Tu vois, la vie est ainsi faite

Lorsque l´on aime trop souvent

On n´est jamais aimé aussi fort ni en même temps

Oh non, et toi tu le regretteras peut-être un jour trop tard

Mais que m´importe en attendant

Oui, en attendant

Qui va m´aider à exister?

Qui va m´aider à supporter

Ce temps qui ne veut pas passer?

Oui, en attendant

Je n´aimerai plus ceux que j´aime

Je ne serai jamais le même

Je ne dirai jamais «je t´aime»

Oui, en attendant

Que faut-il faire pour oublier?

Que faut-il faire pour t´oublier?

Que faut-il faire?

Звичайно, я буду ходити трохи занадто швидко

Також їздити занадто швидко

Звичайно, я буду говорити занадто голосно

І смійтеся занадто голосно

Звісно, ​​я буду виходити занадто багато

І випийте занадто багато

Але що ще ми можемо зробити

В кінці історії кохання теж?

Звісно, ​​я обійдусь без тебе

Колись, за винятком, можливо, коли піде дощ

І я буду трохи самотнішим, ніж зазвичай

Звісно, ​​я забуду тебе, як треба

За винятком, можливо, коли мені здається, що я чую твоє ім’я

О так, звісно, ​​колись я буду сміятися, у що можу повірити

Що мій біль убив місяць, і весну, і навіть квіти

О, так, звичайно, я, мабуть, забуду тебе колись пізніше

Але що мені тим часом

Так, на розгляді

Хто допоможе мені існувати?

Хто допоможе мені нести

Цей раз що не хоче пройти?

Так, на розгляді

Я більше не буду любити тих, кого люблю

Я ніколи не буду таким же

Я ніколи не скажу "я тебе люблю"

Ну, я думаю, ми все сказали

Все, що нам потрібно зробити, це залишити один одного цього разу

І коли ти підеш

Цього разу повертатися не потрібно

Бачиш, таке життя

Коли ми любимо занадто часто

Нас ніколи не любили так сильно чи водночас

О ні, і ви можете пошкодувати про це одного дня надто пізно

Але що мені тим часом

Так, на розгляді

Хто допоможе мені існувати?

Хто допоможе мені нести

Цей раз що не хоче пройти?

Так, на розгляді

Я більше не буду любити тих, кого люблю

Я ніколи не буду таким же

Я ніколи не скажу "я тебе люблю"

Так, на розгляді

Що потрібно зробити, щоб забути?

Що потрібно зробити, щоб забути тебе?

Що потрібно зробити?