Le Vagabond - Claude François

Comme un enfant qui a perdu son père

Et qui le cherche en courant sur la Terre

J´ai voyagé dans vingt pays

Et j´ai vingt fois recommencé ma vie

Tous les métiers, je les ai faits, je crois

J´en ai gardé un peu de muscles aux bras

Hier encore, un débutant

Et tout à coup au premier rang

Je ne me sens jamais chez moi

Toute ma vie, je resterai je crois

Un vagabond qui passe et chante

Et qu´il vaut mieux ne jamais rencontrer

Un vagabond sans importance

Et qu´il vaut mieux ne jamais aimer

Je vais dormir quand les autres se lèvent

Je suis un fou qui embrouille ses rêves

Toujours à part, toujours déçu

J´ai cru aimer, je n´ai pas su

Et je me dis que malgré moi

Je ne serai toute ma vie je crois

Qu´un vagabond qui passe et chante

Et qu´il vaut mieux ne jamais rencontrer

Un vagabond sans importance

Un chien perdu et jamais retrouvé

Oui, un vagabond sans importance

Je suis perdu, laissez-moi passer

Ohohoh laissez-moi passer

Як дитина, яка втратила батька

І хто шукає його, бігаючи по Землі

Я побував у двадцяти країнах

І я двадцять разів починав своє життя

Я вірю, що всі операції я зробив

Я тримав трохи м’язів на руках

Вчора знову новачок

І раптом у першому ряду

Я ніколи не почуваюся як вдома

Все життя я залишуся, вірю

Мандрівник, який проходить і співає

І краще ніколи не зустрічатися

Неважливий мандрівник

І краще ніколи не любити

Я лягаю спати, коли інші прокидаються

Я божевільний, що псую йому мрії

Завжди нарізно, завжди розчарований

Я думав, що люблю, я не знав

І я кажу собі це всупереч собі

Я не буду все життя, я вірю

Чим мандрівник, що проходить і співає

І краще ніколи не зустрічатися

Неважливий мандрівник

Собака загублена і не знайдена

Так, неважливий мандрівник

Я загубився, пропусти мене

Ооооо пропусти мене