Dans les orphelinats - Claude François

Il y a, dans les orphelinats

Des cloches qui sonnent mais ne chantent pas

De grands arbres qui tendent au ciel leurs bras

Mais les oiseaux ne s’y posent pas.

Il y a aussi, dans les orphelinats, quelques poupées qui parlent

Mais ces poupées, elles, n’ont jamais dit «Papa… Maman…»

Il y a, dans les orphelinats, des murs grands comme l’Himalaya

Et des barreaux gros comme des séquoias

Et des portes lourdes comme des trois-mâts.

Il y a aussi, dans les orphelinats, quelques poupées qui rêvent

Mais ces poupées, elles, n’ont jamais dit «Papa… Maman…»

Il y a, dans les orphelinats, des vitres où l’on ne dessine pas

Et des pelouses où l’on ne marche pas

Et des cailloux qu’on ne lance pas.

Mais il y a aussi, dans les orphelinats, quelques poupées qui meurent

Mais ces poupées, elles, n’ont jamais dit «Papa… Maman…»

Dans les orphelinats, comme des prisonniers

Il y a des lits blancs avec des numéros

Et des poupées couchées qui crient en dormant.

Elles crient «Papa… Maman…»

Il y a des larmes sur les oreillers des poupées

Car les poupées, elles, savent toutes, toutes pleurer.

Ah !

Il y a des rêves qui passent sous les yeux fermés

Car les poupées savent toutes rêver.

Ah !

Il y a des yeux au ciel, des mains croisées

Car les poupées savent toutes prier

Car ces pauvres poupées pourraient aimer

Sauraient aimer… Pour être aimées…

Є, в дитячих будинках

Дзвіночки, які дзвонять, але не співають

Високі дерева простягають руки до неба

Але птахи туди не сідають.

У дитячих будинках також є ляльки, які говорять.

Але ці ляльки ніколи не говорили «Тато… Мама…»

У дитячих будинках є стіни, великі, як Гімалаї

І сходи великі, як секвої

І важкі двері, як три майстри.

У дитячих будинках також є ляльки-мріячі

Але ці ляльки ніколи не говорили «Тато… Мама…»

У дитячих будинках є вікна, де не малюєш

І газони, де не гуляєш

І камінчики не кидаєш.

Але в дитячих будинках також є деякі ляльки, які вмирають

Але ці ляльки ніколи не говорили «Тато… Мама…»

У дитячих будинках, як ув'язнені

Є білі ліжка з номерами

І сплячі ляльки, які кричать під час сну.

Вони кричать «Тато… Мама…»

На подушках ляльок сльози

Бо всі ляльки вміють плакати.

Ах!

Бувають сни, які проходять перед закритими очима

Бо всі ляльки вміють мріяти.

Ах!

В небі очі, схрещені руки

Бо всі ляльки вміють молитися

Тому що ці бідні ляльки можуть любити

Знав би, як любити… Щоб бути коханим…