Тебя больше нет - Чёрный Обелиск

Она придет и к тебе, и за собой позовет,

Она возьмет твое сердце и душу возьмет,

Тогда окажешься вдруг у последней черты,

Дорога только туда, а перед нею — ты…

Когда ослабнет рука и обострится слух,

Тебе останется жить минут не более двух.

И больше нет друзей, и больше нет подруг,

Теперь любые слова это просто звук.

Теперь уже поздно на твой вопрос искать ответ,

Слишком поздно, ведь тебя больше нет.

Все те же звезды, все те же утро и рассвет,

НО тебе уже все равно, ведь тебя больше нет.

И все теряет смысл, и мысль как загнанный зверь,

Та, что пришла за тобой уже закрыла дверь.

И в тот же самый миг, все растворится как дым,

Да ей все равно, то каким ты был…

Теперь уже поздно на твой вопрос искать ответ,

Слишком поздно, ведь тебя больше нет.

Все те же звезды, все те же утро и рассвет,

Но тебе уже все равно, ведь тебя больше нет…

Вона прийде і до тебе, і за собою покличе,

Вона візьме твоє серце і душу візьме,

Тоді опинишся раптом у останньої риси,

Дорога лише туди, а перед нею — ти...

Коли ослабне рука і загостриться слух,

Тобі залишиться жити хвилин не більше двох.

І більше немає друзів, і більше немає подруг,

Тепер будь-які слова це просто звук.

Тепер уже пізно на твоє запитання шукати відповідь,

Надто пізно, адже тебе більше нема.

Усі ті ж зірки, всі ті ранок і світанок,

А тобі вже все одно, адже тебе більше немає.

І все втрачає сенс, і думка як загнаний звір,

Та, що прийшла за тобою вже зачинила двері.

І в та сама ж мить, все розчиниться як дим,

Так ї все одно, то яким ти був...

Тепер уже пізно на твоє запитання шукати відповідь,

Надто пізно, адже тебе більше нема.

Усі ті ж зірки, всі ті ранок і світанок,

Але тебе вже все одно, адже тебе більше немає…