Цезарь - Чёрный Обелиск

Аве, Цезарь, друг сердечный,

Ну заходи, давно заждались.

Нет, не поздно... Да, конечно,

Не развязывай сандалий.

Брось ты эту табуретку.

Эй, принесите гостю кресло!

Он у нас бывает редко,

Так пускай понежит чресла.

Пей, замерз ты как собака.

Угощайся.

А, не курим.

Ей вы там, кончайте плакать,

Мы потом добалагурим.

Тут у нас такие гости -

Украшение компаний.

Что, не спится на погосте?

Или плохо закопали?

Или совесть беспокоит,

Иль соседи-кровопийцы,

Или что-нибудь такое,

Что забыли летописцы?

Или, может, не забыли?

Да, писать про это тошно!

Знать за это и убили -

Император не святоша.

Без убийства он не может

Удержатся на маршруте.

А в тоске, на смертном ложе,

Ты мечтал о Марке Бруте?!

Да, мечтал, а вышел кукиш

Эпитафией на прах мой.

Милосердия не купишь,

Не измеришь тетрадрахмой.

Милосердие для слабых,

Сильным - яду из флакона.

Мне бы слабость, я тогда бы

Не стоял у Рубикона.

Так почему же, боже правый,

Ты играл со мною в прятки?!

Почему не дал отравы?!

Тише, Цезарь, все в порядке…

Ты у нас душа святая,

Ты борец не за награды.

Что, пора уже?

Светает?

Ну, заходи, мы будем рады...

Аве, Цезарю, друже сердечний,

Ну заходь, давно зачекалися.

Ні, не пізно... Так, звичайно,

Чи не розв'язуй сандалій.

Кинь цю табуретку.

Гей, принесіть гостю крісло!

Він у нас буває рідко,

То хай поніжить стегна.

Пий, змерз ти як собака.

Пригощайся.

А, не куримо.

Їй ви там, кінчайте плакати,

Ми потім добалагурім.

Тут у нас такі гості -

Окраса компаній.

Що, не спиться на цвинтарі?

Чи погано закопали?

Або совість турбує,

Іль сусіди-кровопійці,

Або щось таке,

Що забули літописці?

Чи, може, не забули?

Так, писати про це нудно!

Знати за це і вбили

Імператор не святий.

Без убивства він не може

Утримаються на маршруті.

А в тузі, на смертному ложі,

Ти мріяв про Марка Брута?!

Так, мріяв, а вийшов дулю

Епітафією на порох мій.

Милосердя не купиш,

Не виміряєш тетрадрахмою.

Милосердя для слабких,

Сильним – отрути з флакона.

Мені б слабкість, я тоді б

Не стояв у Рубікон.

Так чому ж, боже правий,

Ти грав зі мною в хованки?

Чому не дав отрути?!

Тихіше, Цезарю, все гаразд…

Ти у нас душа свята,

Ти борець не за нагороди.

Що, час уже?

Світає?

Ну, заходь, ми будемо раді...