Полночь - Чёрный Обелиск

Мрачной ухмылкой ощерился дом, улиц горбаты хребты,

Движется время своим чередом, к полночи близишься ты.

Hо все же страх за тобой по пятам семенит в серый закутавшись плащ.

В комнате тонкою нитью звенит твой истерический плач.

В скрюченных пальцах деревьев и пней мается чья-то душа.

Время летучих мышей и теней стрелки приблизит спешат.

Припев:

Слышится поступь, кто-то идет, двери запри на засов.

Близится грозное время и вот слышишь ты бой часов,

Это полночь!

Скалится в окнах зловеще луна, ужас владеет тобой.

Страх неизвестного пробуй до дна, близится час роковой.

Припев

(далее злобное бормотание) Стена

Чувство знакомое, холод бежит по спине,

Чувство преграды, я вновь приближаюсь к стене,

Снова на камень рука натыкается: Стой!

Снова стена предлагает вступить с нею в бой.

Припев:

Серой громадою высится над головой.

Годы проходят, стена остается стеной.

Сколько потерянных лиц отражает она.

Сколько потерянных лет за стеной…

Стена!

В камень шершавый впиваются руки с тоской,

Как в лихорадке бурлит муравейник людской.

Яркие вспышки на сумрачном небе видны,

Блики ложатся на скривленный гребень стены.

Припев

Похмурою усмішкою ощерівся будинок, вулиць горбати хребти,

Рухає час своєю чергою, до півночі наближаєшся ти.

Hо все ж страх за тобою по п'ятах семенить у сірий закутавшись плащ.

У кімнаті тонкою ниткою дзвенить твій істеричний плач.

У скручених пальцях дерев і пнів мається чиясь душа.

Час кажанів і тіней стрілки наблизить поспішають.

Приспів:

Чується хода, хтось іде, двері замкнені.

Наближається грізний час і ось ти чуєш бій годин,

Це опівночі!

Скеляться у вікнах зловісно місяць, жах володіє тобою.

Страх невідомого пробуй до дна, наближається година фатальний.

Приспів

(Далі злісне бурмотіння) Стіна

Почуття знайоме, холод біжить по спині,

Відчуття перешкоди, я знову наближаюся до стіни,

Знову на камінь рука натикається: Стій!

Знову стіна пропонує вступити з нею в бій.

Приспів:

Сірою громадою височіє над головою.

Роки минають, стіна залишається стіною.

Скільки втрачених осіб відбиває вона.

Скільки втрачених років за стіною…

Стіна!

У камінь шорсткий впиваються руки з тугою,

Як у лихоманці вирує мурашник людський.

Яскраві спалахи на похмурому небі видно,

Блики лягають на скривлений гребінь стіни.

Приспів