По дороге старой - Чёрный Обелиск

Настало время — мы уходим за Солнцем,

Чтоб завтра снова вместе с ним и прийти:

Когда бетонный город утром проснётся,

Мы встретим новый день в прохладной тени.

От надоевших грёз и снов

Вслед догорающим закатам

В страну туманных островов —

А завтра вновь обратно!

Где нет тепла, там согревает дорога,

Созвездий голос — будто свет маяка,

Тот, кто не понял слов великих пророков,

Пусть продолжает строить дом из песка.

От надоевших грёз и снов

Вслед догорающим закатам

В страну туманных островов —

А завтра вновь обратно!

По той же самой

По дороге старой,

Опалённый славой

И странною судьбой.

Раны

Поздно или рано

В памяти утонут —

Всё уйдёт, как в омут,

Ляжет серым камнем

Глубоко на дно…

Когда нас ветер позовёт за собою,

Исчезнут призраки нелепых потерь,

О чём жалели раньше, даже не вспомним —

Развеян серый прах и заперта дверь.

От надоевших грёз и снов

Вслед догорающим закатам

В страну туманных островов —

А завтра вновь обратно!

По той же самой

По дороге старой,

Опалённый славой

И странною судьбой.

Раны

Поздно или рано

В памяти утонут —

Всё уйдёт, как в омут,

Ляжет серым камнем

Глубоко на дно…

Настав час — ми  йдемо за Сонцем,

Щоб завтра знову разом з ним і прийти:

Коли бетонне місто вранці прокинеться,

Ми зустрінемо новий день у прохолодній тіні.

Від набридлих мрій і снів

Услід догоряючим заходом сонця

У країну туманних островів

А завтра знову!

Де немає тепла, там зігріває дорога,

Сузір'їв голос - ніби світло маяка,

Той, хто не зрозумів слів великих пророків,

Нехай продовжує будувати будинок із піску.

Від набридлих мрій і снів

Услід догоряючим заходом сонця

У країну туманних островів

А завтра знову!

По тій же самій

Дорогою старою,

Опалений славою

І дивною долею.

Рани

Пізно чи рано

У пам'яті потонуть

Все піде, як у вир,

Ляже сірим каменем

Глибоко на дно…

Коли нас вітер покличе за собою,

Зникнуть примари безглуздих втрат,

Про що шкодували раніше, навіть не згадаємо—

Розвіяний сірий порох і замкнені двері.

Від набридлих мрій і снів

Услід догоряючим заходом сонця

У країну туманних островів

А завтра знову!

По тій же самій

Дорогою старою,

Опалений славою

І дивною долею.

Рани

Пізно чи рано

У пам'яті потонуть

Все піде, як у вир,

Ляже сірим каменем

Глибоко на дно…