Литании Сатане - Чёрный Обелиск

На странном призраке ни признака наряда,

Одна картонная корона с маскарада,

Которая с его костлявым лбом слита.

Загнал конягу он без шпор и без хлыста.

И призрачный конь бледн под призрачною тучей

Роняет пену с губ, как в приступе падучем.

Две тени врезались, в пространство путь открыт,

И вечность искрами летит из-под копыт.

Он поднял над толпой пылающую шпагу

И гонит по телам поверженным конягу.

Как домовитый княз свершает он объезд

Погостов без оград, рассыпанных окрест.

Почиют крепко там, при свете солнц свинцовых

Народы всех времен — и сгинувших, и новых.

(1987, Цветы Зла)

На дивній примарі ні ознаку вбрання,

Одна картонна корона з маскараду,

Яка з його кістлявим чолом злита.

Загнав конягу він без шпор і без хлиста.

І примарний кінь блідий під примарною хмарою

Роняє піну з губ, як у нападі падучем.

Дві тіні врізалися, в простір шлях відкритий,

І вічність іскрами летить з-під копит.

Він підняв над натовпом палаючу шпагу

І жене по тілах поваленим конягу.

Як господарський князь здійснює він об'їзд

Погостів без огорож, розсипаних навкруги.

Спочивають міцно там, при світлі сонців свинцевих

Народи всіх часів — і тих, що згинули, і нових.

(1987, Квіти Зла)