Апокалипсис - Чёрный Обелиск

Черные крылья над призрачным миром парят,

Мрачно, беззвучно дома и деревья горят,

В прах превратились ристалища, храмы, дворцы,

Ненависть, зло и безумие смерти творцы.

Все что останется пепел и черная гарь,

Мечется смерть, торжествующий грозный звонарь.

Ты не увидишь последний багровый закат,

И не услышишь последний гудящий набат.

Припев Что нас ведет к такому концу,

Чтобы увидеть лицом к лицу

Ужас и муки, страданья и страх,

Непобедимого разума крах,

Что нас ведет к такому концу,

Чтобы увидеть лицом к лицу

Полные муки и боли глаза

Словно немыслимой скорби слеза?

Ада исчадия вырвались из-под земли.

Милости больше не жди, сожжены корабли.

Ужасы мрака, безмолвие, вечная ночь.

Тени людей улетят тихим шорохом прочь!

Все что останется пепел и черная гарь,

Мечется смерть, торжествующий грозный звонарь.

Ты не увидишь последний багровый закат,

И не услышишь последний гудящий набат.

Чорні крила над примарним світом ширяють,

Похмуро, беззвучно вдома і дерева горять,

У прах перетворилися ристалища, храми, палаци,

Ненависть, зло і безумство смерті творці.

Все що залишиться попіл і чорний гар,

Мчить смерть, що тріумфує грізний дзвонар.

Ти не побачиш останній багряний захід,

І не почуєш останній гул набат.

Приспів Що нас веде до такого кінця,

Щоб побачити обличчям до особи

Жах і муки, страждання та страх,

Непереможного розуму крах,

Що нас веде до такого кінця,

Щоб побачити обличчям до особи

Повні муки і болі ока

Наче немислима скорбота сльозу?

Ада виродку вирвалися з-під землі.

Милості більше не чекай, спалені кораблі.

Жахи мороку, безмовність, вічна ніч.

Тіні людей відлетять тихим шерехом геть!

Все що залишиться попіл і чорний гар,

Мчить смерть, що тріумфує грізний дзвонар.

Ти не побачиш останній багряний захід,

І не почуєш останній гул набат.