Puesta De Sol - Buena Fe, Israel Rojas

Sé quien se fue de una puesta de sol

para ser un heraldo del amanecer.

Mariposas nocturnas le llaman traidor

y las diurnas esperan a su aparecer.

Falsa como la dicha que acuna el alcohol

a la que la resaca, castiga después,

es vivir de un pasado que ya se nos fue.

Yo lo vi, yo lo sé

Pobre el gregario que el destino le hizo rey

y ejecuta según el cantar del bufón,

cuando eleve la risa a la altura de ley.

Es que el llanto va dueño de la situación.

Soñador alejándole el suelo a tus pies

te sustentas pisando el sueño a los demás,

y de arenga elocuente vamos hasta los dientes.

Yo lo sé, yo lo vi:

son los argumentos.

En un barco que zarpa,

hacia el alba,

quien toca el arpa

animará al que rema,

cantará de esperanzas

pero también de las esencias de las penas.

Arideces del alma,

del alma propia

como el alma ajena,

apuntando a la sombra,

que no hay mejor guarida

que la luz que quema.

En qué lugar las verdades más fieras

se vuelven rameras cobrándonos la candidez.

En qué lugar ajeno esconde el veneno

la vida…

Voy tejiendo mi abrigo, ya vamos a ver

si me cubre del sueño hasta el genital,

el invierno comienza en la puesta de sol…

Yo lo sé, yo lo vi.

(VUELVE A ESTRIBILLO)

Que la luz cuando quema,

son mis argumentos

Я знаю, хто залишив захід сонця

бути вісником світанку.

Нічні метелики називають його зрадником

а добові чекають своєї появи.

Фальшива, як радість, що тримає алкоголь

на що похмілля карає пізніше,

це життя з минулого, яке вже минуло.

Я це бачив, я це знаю

Бідний стадний, що доля зробила його королем

і виконувати за піснею блазна,

коли ви піднімаєте сміх на висоту закону.

Це те, що плач володіє ситуацією.

Мрійник відсуває землю від ваших ніг

ви підтримуєте себе, наступаючи на сон інших,

і красномовною фразою йдемо по зубах.

Знаю, бачив:

є аргументи.

На кораблі, що відпливає,

до світанку,

який грає на арфі

підбадьорить того, хто веслує,

буде співати надію

але також і про сутність смутку.

сухість душі,

власної душі

як душі інших,

вказуючи на тінь,

що кращого лігва нема

що світло, що горить.

В якому місці найлютіші істини

вони стають розпусниками, звинувачуючи нас у нашій невинності.

В якому чужому місці ховається отрута

життя…

В'яжу пальто, побачимо

якщо воно закриває мене від сну до геніталій,

зима починається із заходом сонця...

Я знаю, я це бачив.

(НАЗАД ДО ПРИСПІВ)

Щоб світло, коли горить,

це мої аргументи