Guantanamero - Buena Fe

Como aquí vino el yanqui

y nos mordió la tierra,

se bebió de un golpe

Discreta la inversión,

pues si un día la guerra,

sería como donarle

fortuna a la muerte.

Como a los pichones

cuando abren el pico,

pa’que mamá paloma

venga y te alimente,

salud y educación, toma

pa’que seas rico,

ya lo demás vendrá despacio

y lentamente,

lentamente…

Guantanamero, guajiro guantanamero

Dicen que, dicen que…

Dice Gerardo Alfonso

que a los grandes negros

les ha costado doble llegar a gigantes

pues sepan

que a los grandes de este pueblo,

les cuesta mucho

y desafiar ser emigrantes.

A veces, porque como si corsarios

nos aplican bien la ley de la ventaja,

otras veces, la autoestima baja

no sabemos qué hacer

con lo extraordinario.

Yo no creo en el desierto del intento,

ni el rencor, ni el desconcierto

derramado en el atril.

Ni pretendo, a la orilla de este verso

desafiar al universo

y mucho menos herir.

Pel sumo de la suerte.

ero dime,

dónde pongo este trastazo

que me llega como abrazo

pisoteando el porvenir

y susurra siempre a modo de consejo,

como epitafio moderno:

¿qué coño tú haces aquí?

Si yo soy guantanamero,

guajiro guantanamero,

Guantanamero,

guajiro guantanamero.

Mientras voy guindado

de mi propio sueño,

metiendo cabeza como aventurero,

si me zafo y obviamente me despeño

recuerden que fui yo quien dijo:

Guantanamero, guajiro guantanamero

Guantanamero, guajiro guantanamero.

Guantanamero, guajiro guantanamero

Guantanamero, guajiro guantanamero.

Vivo en el país que no se ha cansado

de pretender ser el más equitativo,

yo doy promesas

si pregunta un extranjero:

Por qué en otro lugar

nos llaman palestinos.

Наче сюди прийшов янкі

і земля нас вкусила,

він випив за один подих

Стримані інвестиції,

Ну, якщо одного разу війна,

це було б як пожертвування

удача до смерті.

як голуби

коли вони відкривають дзьоб,

чому мама голубка

прийди і нагодуй тебе,

здоров'я та освіта, бер

щоб ти був багатим,

решта прийде повільно

і повільно,

повільно…

Гуантанамо, Гуахіро Гуантанамо

Кажуть, що кажуть…

— каже Херардо Альфонсо

ніж до великих чорних

їм вдвічі коштувало досягти гігантів

добре знаю

що великі з цього міста,

це їм дорого коштує

і проблема бути емігрантами.

Буває, бо ніби корсари

вони добре застосовують до нас закон переваги,

в інших випадках низька самооцінка

ми не знаємо, що робити

з надзвичайним.

Я не вірю в пустелю спроб,

ні злості, ні здивування

вилився на кафедру.

Я також не вдаю, на краю цього вірша

кинути виклик Всесвіту

і набагато менше боляче.

Пел сумо удачі.

я сказав мені,

куди подіти цей безлад

що приходить до мене як обійми

топчучи майбутнє

і завжди шепоче як поради,

як сучасна епітафія:

що в біса ти тут робиш?

Якщо я з Гуантанамо,

Фермер Гуантанамо,

Гуантанамо,

Фермер Гуантанамо.

Поки я вишу

моєї власної мрії,

висуну голову, як авантюрист,

якщо я звільниться і, очевидно, впаду

пам'ятай, що це я сказав:

Гуантанамо, Гуахіро Гуантанамо

Гуантанамо, гуахіро Гуантанамо.

Гуантанамо, Гуахіро Гуантанамо

Гуантанамо, гуахіро Гуантанамо.

Я живу в країні, яка не втомилася

намагатися бути максимально справедливим,

Даю обіцянки

якщо іноземець запитає:

чому в іншому місці

Нас називають палестинцями.