Жизнь прожита зря - Братья Карамазовы

Разноцветные знамена на пиджаках,

Последний хрип похоронных туш.

Хватит греть руки из задницы

На шашлыках человеческих душ.

Хохочет ветер, звенят ордена,

На груди моей рыдает героиня труда —

Жизнь прожита зря, жизнь прожита зря!

А на кладбище отгрохали танцплощадку,

Танцуют правоверные кто стоя, кто в присядку.

А как напьются так и лезут обнимать кресты,

Вспомнили о Боге, Господи прости.

Хохочет ветер, звенят ордена,

На груди моей рыдает героиня труда —

Жизнь прожита зря, жизнь прожита зря!

Ползёт паровоз не хватает огня, а пьяный кочегар толкает в топку меня.

Рвет майку на себе серпом и молотом,

А на груди Ильич ну как живой наколотый!

Хохочет ветер, звенят ордена!

На груди моей рыдает героиня труда

Жизнь прожита зря, жизнь прожита зря!

Різнокольорові прапори на піджаках,

Останній хрип похоронних туш.

Досить гріти руки із дупи

На шашликах людських душ.

Регоче вітер, звенять ордени,

На грудях моїх ридає героїня праці

Життя прожите дарма, життя прожите дарма!

А на цвинтарі відгрохали танцмайданчик,

Танцюють правовірні, хто стоячи, хто в присядку.

А як нап'ються так і лізуть обіймати хрести,

Згадали про Бога, Господи вибач.

Регоче вітер, звенять ордени,

На грудях моїх ридає героїня праці

Життя прожите дарма, життя прожите дарма!

Повзе паровоз не вистачає вогню, а п'яний кочегар штовхає мене в топку.

Рве майку на собі серпом та молотом,

А на грудях Ілліч ну як живий наколотий!

Регоче вітер, звенять ордени!

На грудях моїх ридає героїня праці

Життя прожите дарма, життя прожите дарма!