Джаз - Братья Карамазовы

Джаз не я, и флейта не моя.

На бензозаправке покупаю дрова -мне не хватает тепла.

Мне не хватает тебя, у открытых дверей, мягких вагонов, обесточенных дней.

Джаз не, я и микрофон — не мой.

Воздух, воздух заливает меня, то ли войной, то ли весной.

Должно быть там, за горой — шаркает наше с тобой навсегда.

Я стекла бинокля протираю травой и щурюсь в дорогу, а затем - в небеса.

И вот, где-то вдали, подымаясь в пыли,

Шеренги солдат, я не вижу — чужие или свои.

Я кричу им: «Я здесь, подождите меня»,

А в ответ: «Первый взвод заряжай, и огня!»

Джаз не я і флейта не моя.

На бензозаправці купую дрова - мені не вистачає тепла.

Мені не вистачає тебе, біля відчинених дверей, м'яких вагонів, знеструмлених днів.

Джаз не, я й мікрофон – не мій.

Повітря, повітря заливає мене, чи війною, чи весною.

Має бути там, за горою, човгає наше з тобою назавжди.

Я скла бінокля протираю травою і жмурюсь у дорогу, а потім - у небеса.

І ось, десь вдалині, піднімаючись у пилюці,

Шеренги солдатів, я не бачу — чужі чи свої.

Я кричу їм: «Я тут, зачекайте на мене»,

А у відповідь: "Перший взвод заряджай, і вогню!"