Я сижу на белом - Братья Карамазовы

Я сижу на белом свете на расстеленной газете

Улыбаюсь неспеша, и мне лето — в полчаса.

Я сижу на белом свете на крутящейся планете

Греет солнышко — звезда, догорают тормоза.

Дома в туманных дымах, от неба следы в облаках.

У этих птиц, что сидят, у этих ветров, что свистят.

У дырявых машин, у железных сетей, у нас — уставших, уставших людей.

Знаешь, что?

Не знаешь что.

Знаешь, кто?

Не знаешь кто.

С земли уходят не цветы, а ты и я, а я и ты.

С земли уходят не цветы.

а ты да я, а я и ты.

С земли уходят не цветы, а ты и я, а я и ты.

С земли уходят не цветы, а ты да я, а я и ты.

Я сижу на белом свете,

На расстеленной газете

Греет солнышко — звезда,

Догорают тормоза.

Я сиджу на білому світі на розстеленій газеті

Посміхаюся неспішно, і мені літо – о півгодини.

Я сиджу на білому світі на планеті, що крутиться

Гріє сонечко - зірка, догоряють гальма.

Будинки в туманних димах, від неба сліди у хмарах.

У цих птахів, що сидять, у цих вітрів, що свистять.

У дірявих машин, у залізних мереж, у нас — втомлених людей.

Знаєш що?

Не знаєш що.

Знаєш хто?

Не знаєш, хто.

З землі йдуть не квіти, а ти і я, а я та ти.

З землі йдуть не квіти.

а ти та я, а я і ти.

З землі йдуть не квіти, а ти і я, а я та ти.

З землі йдуть не квіти, а ти та я, а я та ти.

Я сиджу на білому світі,

На розстеленій газеті

Гріє сонечко - зірка,

Догоряють гальма.